Діти в гаю. Костянтин Ушинский

Діти в гаю. Костянтин Ушинский

Двоє дітей, брат і сестра, відправилися в школу.

Вони повинні були проходити повз прекрасний тінистий гай. На дорозі було пекуче й порошно, а в гаї прохолодно й весело.

- Знаєш що? - сказав брат сестрі. - У школу ми ще встигнемо. У школі тепер і задушливо й нудно, а в гаї, мабуть, дуже весело. Послухай, як кричать там пташки! А білок же, білок скільки стрибає по гілках! Чи не піти нам туди, сестра?

Сестрі сподобалася мова брата. Діти кинули абетки в траву, узялися за руки й зникли між зеленими кущами, під кучерявими берізками.

У гаю, точно, було весело й галасливо. Пташки перепурхували безупинно, співали й кричали; білки стрибали по гілках; комахи метушилися в траві.

Спершу діти побачили золотого жучка

- Пограй-но з нами, - сказали діти жукові

- Із задоволенням би, - відповідав жук, - але я не маю часу: я повинен добути собі обід

- Пограй з нами, - звернулись діти до жовтої волохатої бджоли

- Ніколи мені грати з вами, - відповідала бджілка, - мені потрібно збирати мед

- А ти чи пограєш із нами? - запитали діти в мурахи

Але мурасі ніколи було їх слухати: він тяг соломинку втроє більше себе й поспішав будувати своє хитромудре житло

Діти звернулися було до білки, пропонуючи їй також пограти з ними; але білка махнула пухнатим хвостом і відповідала, що вона повинна запастися горіхами на зиму

Голуб сказав:

- Ладную гніздо для своїх маленьких пташенят

Сіренький зайчик біг до струмка умити свою мордочку. Білій квітці суниці також ніколи було займатися дітьми. Вона користувалася прекрасною погодою й поспішала приготувати вчасно свою соковиту, смачну ягоду

Дітям стало нудно, тому що всі були зайняті своєю справою й ніхто не хотів грати з ними. Вони підбігли до струмка. Дзюркотячи по каменях, пробігав струмок через гай

- Тобі вже, точно, нема чого робити? - сказали йому діти. - Пограй же з нами!

- Як! Мені нема чого робити? - прожурчал сердито струмок. - Ах ви, ледачі діти! Подивитеся на мене: я працюю вдень і вночі й не знаю ні хвилини спокою. Хіба не я співаю для людей і тварин? Хто ж, крім мене, миє білизну, вертить мірошницькі колеса, носить човна й гасить пожежі? Тож, у мене стільки роботи, що голова йде навкруги! - додав струмок і прийнявся дзюрчати по каменях

Дітям стало ще нудніше, і вони подумали, що їм краще було б піти спочатку в школу, а потім вже, йдучи зі школи, зайти в гай. Але в цей самий час хлопчик примітив на зеленій гілці малюсіньку гарну малинівку. Вона сиділа, здавалося, дуже спокійно й від нема чого робити насвистувала превеселу пісеньку

- Агов ти, веселий заспівувала! - закричав малинівці хлопчик. - Тобі-то вже, здається, точно нема чого робити; пограй же з нами.

- Як, - просвистала скривджена малинівка, - мені нема чого робити? Так хіба я цілий день не ловила мошок, щоб нагодувати моїх крихіток? Я так утомилася, що не можу підняти крил; та й тепер заколисую пісенькою моїх милих дитинчат. А ви що робили сьогодні, маленькі лінивці? У школу не пішли, нічого не вивчили, бігаєте по гаю, так ще й заважаєте іншим справи робити. Ідіть-но краще, куди вас послали, і пам'ятайте, що тільки тому приємно відпочити й пограти, хто попрацював і зробив усе, що зобов'язаний був зробити.

Дітям стало соромно: вони пішли в школу й хоча прийшли пізно, але вчилися старанно.