Зірка Мензатюк, "Український прапор" (пізнавальне оповідання зі збірки "Казочки-куцохвостики")

"Казочки-куцохвостики" - приголомшливий збірник казок для малечі, який включає в себе багато коротких і веселих казок. Ці повчальні казки не тільки потішать і розвеселять дітей, а й допоможуть дізнатися багато пізнавальної інформації - про дні тижня, кольори веселки, ноти, фази місяця, чому Новий Рік починається в січні, і про що свідчать кольори українського прапора. А напрочуд добродушні і симпатичні акварелі Світлани Хміль зроблять читання дуже приємним. Автор книжки - Зірка Мензатюк, лауреат премії імені Лесі Українки, чиї книги стали бестселерами в український дитячої та підлітковий літературі останнього десятиліття.

Зірка Мензатюк

УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР

Марійка сиділа й малювала. Спочатку взяла блакитний олівець:
—  Хай небо буде погідне, ясне! — сказала вона й намалювала небо.
— У небі хай сяє сонечко, — сказала вона і взяла жовтий олівець.
Намалювала сонце, і небо повеселішало.
А внизу поле, чорне та сумне.
— Розвеселімо його! — мовили жовта і блакитна барви.
Взялися за рученьки і злинули додолу: одна блакитним дощиком, друга — ясним проміннячком.
У чорній землі спала насінинка. Пробудилася та й каже:
— Як мені хо́роше! Дощик мене напоїв, сонечко зігріло.
Буду я проростати.
І над землею піднявся зелений паросток. І другий піднявся, і третій, і тисяча тисяч веселих зелених паростків!
— Тепер же я знаю, — засміялася Марійка, — де жовте і блакитне удвох, там настає весна! Бо разом вони дають зелену барву.
Відклала олівці і замилува́лася. Гарна жовта барва з блакитною! Як сонечко з небом. Як волошка з пшеницею. Як наш прапор. 

За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Казочки-куцохвостики". —  Львів, "Видавництво Старого Лева", 2006. Ілюстрація Світлани Хміль.

Джерело: Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 1, 2 класах серії «Шкільна бібліотека». Укладання Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 45 - 46.

Подбираю на досуге😉 стишки про наши любимые игрушки (і з першою, і з другою читаю, співаю і граюся переважно українською):

 🐘
Слон купив собі краватку 
У велику жовту цятку, 
А маленьке слоненя 
Приміря її щодня. 
Хоче бути слоненятко 
Ну точнісінько як татко. 

Оксана Кротюк «Слон і слоненя» #віршик

Ходить гарбуз по городу (Українська народна пісня)

Ходить гарбуз по городу

(актор декламує вірш)

Ходить гарбуз по городу

Вірш

 Ходить гарбуз по городу,

Питається свого роду:

– Ой, чи живі, чи здорові

Всі родичі гарбузові?

Обізвалась жовта диня,

Гарбузова господиня:

– Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові!

Обізвались огірочки,

Гарбузові сини й дочки:

– Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові!

Обізвалася морквиця,

Гарбузовая сестриця:

– Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові!

Обізвались буряки,

Гарбузові свояки:

– Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові!

Обізвалась бараболя,

А за нею і квасоля:

– Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові!

Обізвався старий біб:

– Я піддержав увесь рід!

– Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові!

Інший варіант кінцівки

Обізвався старий біб:

– Я задержав увесь рід!

Ой ти, гарбуз, ти перістий,

Із чим тебе будем їсти?

– Миска пшона, шматок сала –

От до мене вся приправа!

Пісня і мобільна гра "Ходить гарбуз по городу"(натисніть тут, щоб прослухати)

Художня зарубіжна література в дошкільних навчальних закладах: хрестоматія. – Житомир: Полісся. – 2013. – 196 c.

Художня зарубіжна література в дошкільних навчальних закладах: хрестоматія. – Житомир: Полісся. – 2013. – 196 c.

Р I П К А. Українська народна казка в обробці Івана Франка.

Р I П К А 

Українська народна казка в обробці Івана Франка.

    Був собi дiд Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби дочечка Мiнка, а в дочки собачка Хвiнка, а в собачки товаришка - киця Варварка, а в кицi вихованка - мишка Сiроманка.

Раз весною взяв дiд мотику, скопав у городi грядку велику, гною трохи наносив, грабельками пiдпушив, зробив пальцем дiрку та й посадив рiпку.

Працював дiд не марно: зiйшла рiпка гарно. Щодень iшов дiд у город, набравши води повен рот, свою рiпку поливав, їй до життя охоти додавав. Росла дiдова рiпка, росла ! Зразу така, як мишка, була, потiм, як кулак, потiм як буряк, потiм як два, а накiнцi стала така, як дiдова голова.

Тiшиться дiд, аж не знає, де стати. "Час, - каже, - нашу рiпку рвати". Пiшов вiн на город - гуп, гуп! Узяв рiпку за зелений чуб; тягне руками, вперся ногами, мучився, потiв увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень.

Кличе вiн бабу Марушку : "Ходи, бабусю, не лежи, менi рiпку вирвати поможи !" Пiшли вони на город - гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за плече. Смикає дiд рiпку за гичку, смикає баба дiда за сорочку, працюють руками, упираються ногами - промучилися увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень.

Кличе баба дочку Мiнку: "Ходи, доню, не бiжи, нам рiпку вирвати поможи!" Пiшли вони на город - гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за сорочку, дочка бабу за торочку - тягнуть руками, упираються ногами, промучились увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень.

Кличе дочка собачку Хвiнку: "Ходи, Хвiночко, не бiжи, нам рiпку вирвати поможи!" Пiшли вони на город - гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спiдничку - тягнуть руками, упираються ногами, промучились увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень.

Кличе собачка кицю Ваварку: "Ходи, Варварко, не лежи, нам рiпку вирвати поможи!" Пiшли вони на город - гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спiдничку, киця собачку за хвостик. Тягнуть i руками, i зубами, упираються ногами; промучились увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень.

Кличе киця мишку Сiроманку: "Ходи, Сiрочко, не бiжи, нам рiпку вирвати поможи!" Пiшли вони на город - гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спiдничку, киця собачку за хвостик, мишка кицю за лапку - як потягли, як потягли, так i покотилися.

Упала рiпка на дiда Андрушку, дiд на бабу Марушку, баба на дочку Мiнку, дочка на собачку Хвiнку, собачка на кицю Варварку, а мишка - шусть у шпарку.


 Ріпка. Стара казка, по-новому розповів Іван Франко 

 

  

Ріпка - українська народна казка

 

 

Ріпка українська народна казка (аудіювання)

 

 

Ріпка

Українська народна казка Полтавщини

В одному чудесному селі жив коли давно-предавно чоловік, котрий мав жінку, внучку Марушку, собаку Жучку, кота Мурчика.
Коли наступила тепла весна, все навкруги зазеленіло, дід взяв лопату і пішов на грядки, скопав і посадив зернятко ріпки. Росла ріпка, росла, а дід за нею доглядав.
А коли прийшла золота осінь пішов дід ріпку рвати. Обійшов кругом неї, а вона така велика-превелика виросла, взяв дід за чуб ріпку тягне-тягне, а витягти не може. Пішов дід кликати бабу.
— Йди, поможи мені ріпку витягти!
Прийшла баба на город, взявся дід за ріпку, а баба за діда. Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Пішла баба кликати на допомогу внучку Марушку.
— А йди, онучко, не сиди, ріпку вирвати поможи!
Прийшла Марушка на допомогу. Взявся дід за ріпку. Баба за діда, внучка за бабу, тягнуть-тягнуть, а витягти ріпку не можуть. Пішла внучка кликати собачку Жучку.
— А йди, Жучко, та поможи нам витягти ріпку?
Прибігла собачка ріпку виривати. От взялися: дід за ріпку, баба за діда, внучка за бабу, Жучка за внучку. Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Побігла Жучка кликати кота Мурчика.
— А йди, Мурчику, та допоможи нам витягти ріпку!
Прибіг кіт, взявся за собачку, собачка за внучку, внучка за бабу, баба за діда, дід за ріпку. Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Пішов Мурчик кликати на допомогу мишку. Прибігла мишка, взялася за кота, кіт за собаку, собачка за внучку, внучка за бабу, баба за діда, дід за ріпку. Тягнуть-тягнуть, та як попадають, і ріпка зверху. А мишка плиг під ріпку і заховалася. От таку велику ріпку виростив дід у себе на городі.
І я там була, ту ріпку бачила, а хто не вірить, хай перевірить.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
160 (7069). Ріпка. СУС 2044. Записала Ковтун Алла Анатоліївна 2009 року.
Оповідач: Сонна Катерина Давидівна (1930 року народження), Луговики, Чорнухівський район, Полтавська область
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.

Ріпка

Українська народна казка Полтавщини

Жили собі дід і баба. Пішов дід на город та й посадив ріпку. Росла ріпка, росла та й виросла велика.
От настав час вибирати ріпку. Пішов дід на город, взяв ріпку за чуб. Тягнув, тягнув, промучився весь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Став він гукати бабу Марушку:
— Іди, бабо, не сиди, ріпку вирвати поможи!
Прийшли у город, взяв дід бабу за спідницю, бабу ріпку за чуба. Тягнули, тягнули, промучилися весь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Стали вони гукати на внучку:
— Іди, внучко, не сиди, ріпку вирвати поможи!
Прийшли у город. Взяв дід бабу за спідницю, бабу внучку за сорочку. Тягнули, тягнули, промучилися весь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Стали вони гукати собачку Фінку:
— Іди, Фінко, не сиди, ріпку вирвати поможи!
Прийшли у город, взяв дід бабу за спідницю, бабу внучку за сорочку, внучка Фінку за хвоста, Фінка ріпку за чуба ріпку за чуба. Тягнули, тягнули, промучилися весь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Стали вони гукати кішку Мінку:
— Іди, Мінко, не сиди, ріпку вирвати поможи!
Прийшли вони у город. Взяв дід бабу за спідницю, баба внучку за сорочку, внучка Фінку за хвоста, Фінка Мінку за вушко, Мінка ріпку за чуба. Тягнули, тягнули, промучилися весь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Стали вони гукати мишку Сіроманку:
— Іди, мишко, не сиди, ріпку вирвати поможи!
Прийшли вони на город, взяли ріпку за чуб. Взяв дід бабу за спідницю, баба внучку за сорочку, внучка Фінку за хвоста, Фінка Мінку за вушко, Мінка мишку за хвостик, мишка ріпку за чуба. Як потягнули, то так і вирвали ріпку, а мишка шусть і в шпарку.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
82 (4975). Ріпка. СУС 2044. Записала Павлюченко Вікторія 2008 року.
Оповідач: Губенко Євдокія Петрівна (1938 року народження), Сонячне, Машівський район, Полтавська область
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.

Ріпка

Українська народна казка Полтавщини

Жив собі, був собі дід Андрушка, а у діда — баба Марушка, а в баби донечка —Мінка, а в дочки — собачка Фінка, а в собачки — товаришка кицька Варварка, а кицьки вихованка — мишка Сіроманка.
От раз весною взяв дід мотику, скопав на городі грядку велику, гною трохи наносив, ще й пісочком притрусив, грабельками підпушив, зробив пальцем дірку та й посадив ріпку.
Працював дід не марно, зійшла ріпка гарно. Ходив дід щоранку на город, набравши води повен рот, свою ріпку поливав, їй до життя охоти додавав.
Росла наша ріпка, росла! Спочатку така як мишка була, тоді як буряк, потім як кулак, тоді як два і нарешті стала, як дідова голова. Тішиться дід, аж не знає ,де стати, та й каже:
— Час нашу ріпку рвати!
Пішли вони на город. Гуп-гуп. Гуп-Гуп. Узяв дід ріпку за зелений чуб, тягне руками, упирається ногами, промучився увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе дід бабу Марушку:
— Іди, Марушко, не лежи мені ріпку вирвати допоможи!
Пішли вони на город. Гуп-гуп, гуп-гуп. Узяв дід ріпку за зелений чуб, баба діда за сорочку, тягнуть руками, упираються ногами, промучилися весь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе баба дочку Мінку:
— Іди, доню, не лежи, нам ріпку вирвати допоможи.
Пішли вони на город. Гуп-гуп. Гуп.гуп. Узяв дід ріпку за зелений чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, тягнуть руками, упираються ногами, промучилися весь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе дочка собачку Фінку:
— Іди, Фіночко, не лежи, нам ріпку вирвати допоможи.
Пішли вони на город. Гуп-гуп, гуп-гуп. Узяв дід ріпку за зелений чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спідничку, тягнуть руками, упираються ногами, промучилися увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе собачка товаришку, кицьку Варварку:
— Іди, Варварко, не лежи, нам ріпку вирвати допоможи.
Пішли вони на город Гуп-гуп, гуп-гуп. Узяв дід ріпку за зелений чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спідничку, киця собачку за хвостик, тягнуть руками, упираються ногами, промучилися увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе Варварка вихованку — мишку Сіроманку:
— Іди Сіроманко, не лежи, нам ріпку вирвати допоможи.
Пішли вони на город. Гуп-гуп, гуп-гуп. Узяв дід ріпку за зелений чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спідничку, киця собачку за хвостик, мишка кицю за лапку. Як потягли, як потягли, та й впали.
Упала ріпка на діда Андрушку, дід на бабу Марушку, баба на дочку Мінку, дочка Мінка на собачку Фінку, собачка на товаришку — кицю Варварку, а мишка шурсть та й в шпарку!

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
223 (4929). Ріпка. СУС 2044. Записала Литка Ірина 2008 року.
Оповідач: Сидоренко Євдокія Іванівна (1929 року народження), Миргород, Миргородський район, Полтавська область
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.

Ріпка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі дід Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби Марушки дочечка Мінка, а в дочечки — собачка Фінка, а в собачки — киця Варварка, а в киці — вихованка мишка Сіроманка.
Раз весною взяв дід лопату та й мотику, скопав у городі грядку велику, мервицею попринадив, грабельками підгромадив, зробив пальцем дірочку та й укинув ріпочку.
Працював дід немарно, бо зійшла ріпка гарна. Щодень ішов дід на город, набравши води в рот, свою ріпку підливав, їй до життя охоту додавав. Росла дідова ріпка, росла. Зразу така як миша була, потім як буряк, потім як кулак, а потім два кулака, а на кінець як дідова голова. Тішився дід ріпкою, цінував, щоб вона росла, аж не знає де стати.
Ось уже час ріпку рвати. Узяв дід ріпку за зелене листячко, тягне дід не витягне. Гукнув дід бабу:
— Ану, бабо, допоможи мені!
Уже удвох тягнуть, не витягнуть.
— Ану, бабо, гукни дочечку.
— Мінко, іди сюди, допоможи ріпку рвати!
Рвуть-рвуть, ніяк не вирвуть.
— Мінко, погукай собачку!
А та гукає:
— Фінко! Іди-но допоможи.
Дід за ріпку, баба за дідку, внучка за бабку, собачка за дочку, рвуть-рвуть, не вирвуть.
— Сіроманко! Іди допоможи ріпку рвати! — кричить киця.
Рвуть-рвуть та як упадуть! Ріпка на діда, дід на бабу, баба на внучку, внучка на собачку, собачка на кицьку, а мишка втекла та й у нірку.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Швець Марія Іванівна (1950 року народження), Дніпропетровська область, Павлоградський район, Привовчанське
68 (7215а). Ріпка. СУС 2044. Записала учениця 6 класу Пойманова Марина 2009 року.
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.

Ріпка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі дєдушка Гришка та бабушка Оришка. І була в них внучка Олька.
Пішов дєдушка сапати грядку, щоб посадить ріпку. Скопав він грядку, посадив ріпку. Виросла ріпка велика-превелика.
Прийшов час її рвать. Пішов дєдушка Гришка на город, став рвать ріпку. Рвав, рвав — не вирвать. Погукав бабушку Оришку. Прийшла бабушка Оришка. Рвали-рвали — не вирвуть. Погукали внучку Ольку.
Прийшла Олька їм помагать. Утрьох вирвать не можуть. Гукає Олька собачку Жучку. Прибігла Жучка, стала помагать. Рвуть, рвуть, не вирвуть. Позвала Жучка кішку Мурку. Прибігла Мурка та й ну помагать. Рвуть, рвуть, не вирвуть. Погукала Мурка мишку Грушку. Прибігла мишка, стала їм помагать. Тягнуть вони ріпку і вирвали. Наварили з ріпки супу, всі вдоволь наїлися.
Та й стали жить-поживать і добра наживать.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Тупа Ольга Петрівна (1930 року народження), Дніпропетровська область, Синельниківський район, Синельникове
131 (7283). Про ріпку. СУС 2044. Записали учні ЗНЗ №3 2009 року.
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.

Ріпка

Українська народна казка в обробці Івана Франка

Завантажити книгу

• Ріпка — 1984 (djvu)

Читати книгу

• Ріпка

Ріпка

Казки

Зміст

• Лисичка-сестричка і вовк-панібрат
• Ріпка
• Маша і ведмідь

Завантажити книгу

• Ріпка — 1992 (djvu)

Читати книгу

• Ріпка

Інсценізація за мотивами народної казки "Ріпка"

Ведучий:

Не часто в нашій Україні

Бува, щоб ріпку хтось садив...

Але було... В одній хатині

Дідусь Панас з сім”єю жив.

Раз навесні, коли берізки

Пухкі сережки одягли,

Коли дрібні зелені бризки

Так рясно на гілля лягли,

Дід порався в своїм садочку,

Доріжки чистив, тин ладнав,

Скопав землицю на горбочку,

Що посадити тут – не знав.

І раптом вибігла Ганнуся,

Набрати думала води...

Підбігла, лащиться:”Дідусю,

Ти мені ріпку посади!”

І посадив...

Ходив щоранку поливати,

Глядів, щоб півник не стоптав.

Бур’ян зривав, щоб їй зростати,

Ретельно ріпку доглядав.

А українські землі – диво!

За труд відплачують як слід.

І ріпка виросла красива,

„Хороша ріпка!” – каже дід.

Блищить на сонці чепурненька,

Як мед, не скласти їй ціни,

Тугенька, жовта, величенька.

А висоти!

А ширини!

Танок сонячних промінчиків: „гріють ріпку”

Дід довго нею милувався,

І знав, що він досяг мети.

Хоч шкодував, і хоч вагався,

Та все ж сказав:”Пора тягти!”

На другий день зібрався зранку,

Неначе десь на свято йшов,

Надів сорочку-вишиванку,

До ріпки стиха підійшов.

До неї чемно привітався,

Примірявся і так, і сяк.

Але ж... як тільки не старався,

А витягти не міг ніяк.

Дід:

Гей, жінко, нумо вийди з хати,

Покинь всі справи хоч на мить.

Біжи мені допомагати,

Бо ріпка глибоко сидить.

Баба:

Ти кликав, діду?

Я хутенько,

Усе покинула й біжу.

Ця ріпка й справді величенька,

Давай тобі допоможу.

Ведучий:

Бабця - за діда, дід – за ріпку,

Разом щосили потягли...

Вона ж сидить в землиці кріпко – 

Так витягти і не змогли.

Баба:

Онучко, чуєшь? Йди скоренько!

Де ти там граєшься? Давай!

Засіла ріпка глибоченько,

Її тягти допомагай!

Ведучий:

Дівча – за бабцю,

Та – за діда,

А дід – за ріпку,

Й потягли...

Не подає красуня й виду.

Так витягти і не змогли.

?????????????

Сірко!

Біжи сюди, собачко!

Чіпляйсь за мене,

В ряд ставай!

Разом і витягнем, побачиш.

Ти тільки нам допомагай.

Ведучий:

Сірко – за внучку,

Та – за бабу,

Бабуня діда обійма,

Той тягне...

Та виходить слабо,

І успіху ніяк нема.

Сірко:

Гей, кицько, глянь, усі при ділі.

Не гай часу, сюди біжи!

Що розляглася в тому зіллі?

Ти краще нам допоможи.

Ведучий:

Киця - за собачку,

Той за онучку зачепивсь,

Вона – за бабу, та – за діда,

А дід за ріпку ухопивсь.

Дід тягне обома руками,

Командує:”Тягніть! Тягніть!”

Сам сперся обома ногами...

А ріпка смирненько сидить!

Лоби в усіх уже намокли,

Сміється сонечко згори,

А мишеня блиснуло оком

І хвацько вилізло з нори.

Миша:

Без мене тут не буде діла,

Це знає навіть дід Панас.

Буває, що великій силі

Бракує трішечки підчас.

Кіт:

Ти краще, мишко, не хвалися.

Підходь хутчіш, за хвіст бери,

Гарненько ніжками зіприся,

Повітря в груди набери...

Ведучий:

І тянуть всі:

Мишка – за кицю,

Кицюня – хвостик у Сірка,

Сірко – онуччину спідницю,

А та – бабуні фартуха.

Бабуня держить чоловіка,

Піт виступає на чолі,

Дід тягне ріпку, цупить, смика...

І.... ріпку витягли з землі!

  Урок математики 1 клас

Урок - казка з математики 3 клас

 Урок фізики « Механічна взаємодія тіл . Сила . Види сил у механіці » 10 клас

Урок физики в 9-м классе по теме "Равнодействующая сил"

 

Задача №1 (решение задачи №108 Григория Остера из задачника “Физика”).
Дед, взявшись за репку, развивает силу тяги до 600 Н, бабка – до 100 Н, внучка – до 50 Н, Жучка – до 30 Н, кошка – до 10 Н и мышка – до 2 Н. Чему равна равнодействующая всех этих сил, направленных по одной прямой в одну и ту же сторону? Справилась бы с репкой эта компания без мышки, если силы, удерживающие репку в земле, равны 791 Н?
(Манипуляция на доске со стрелками на полиэтиленовой основе).

Ответ. Модуль равнодействующей силы, равный сумме модулей сил, с которыми дед тянет за репку, бабка за дедку, внучка за бабку, Жучка за внучку, кошка за Жучку, а мышка за кошку, будет равен 792 Н. Вклад мускульной силы мышки в этот могучий порыв равен 2 Н. Без Мышкиных ньютонов дело не пойдет.

 

 

Загадки Леоніда Глібова

Загадки Леоніда Глібова

Глібов Леонід

Без вікон хатка, без дверей

Віршовані загадки з відгадками

bez-vikon-hatka-bez-dverej-10042010.djvu (1,1 Mb)

Переглядів: 425

Переглядів: 85

Глібов Леонід

Без вікон хатка, без дверей

Віршовані загадки Леоніда Глібова.

bez_vikon_hatka_200213.djvu (1,6 КВ)

Переглядів: 135 

Глібов Леонід

Загадки і жарти дідуся Кенира

Збірка віршованих загадок Леоніда Глібова.

zagadky_didusya_kenyra_200213.djvu (529 КВ)

Переглядів: 167

Глібов Леонід

Котилася тарілочка

Вірші і загадки Леоніда Глібова: "Коник-стрибунець", "Веснянка", "Бачить - не бачить", "Котилася тарілочка". Цю книжку можна придбати - lyudka@email.ua

kotylasya_tarilochka.djvu (2,6 MB)

Переглядів: 618

Глібов Леонід

Котилася тарілочка

Вірші та загадки

kotylasja-tarilochka13072011.djvu (693 Kb)

Переглядів: 353 

Глібов Леонід

Що за птиця?

Загадки Леоніда Глібова написані акровіршами.

shozaptytsya060611.djvu (372 KB)

Переглядів: 300

Підручники

Державний стандарт початкової освіти

Програма з українського літературного читання МОНУ

Підручники

1 клас

• Ігнатьєва С. Тексти для читання з малюнками. Х:"Ранок"
• Науменко В.О. Читанка 1 клас: Післябукварна частина. - К.: Грамота, 2012. - 96 с.

2 клас

Савченко О.Я. Літературне читання: підручник для 2 класу Освіта, 2012

Літературне читання 2 клас Віра Науменко 2012

3 клас

Савченко Літературне читання 3 клас

Літературнечитання 3 клас (В.О. Науменко) 2013

4 клас

Науменко В.О. Читанка: підруч. для 4 кл.: У 2 ч.: 1 част. - К.: Навч. книга, 2004

Савченко О. Я. Читанка: підруч. для 4 кл.: У 2 ч.: 2 част. - К.: Освіта, 2004 - 175 с.: іл.

 

5 клас

Ніколенко О. М., Конєва Т. М., Орлова О. П. та ін. Світова література: підручник для 5 класу 2013

Світова література. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. (Волощук Є.В.)

Ковбасенко Ю.І., Ковбасенко Л.В. Зарубіжна література 5 кл. - К: Грамота, 2005, 296 с.

6 клас

7 клас

8 клас

9 клас

Ю. І. Ковбаченко Зарубіжна література. Підручнки для 9 класу - К.: Грамота, 2009

10 клас

11 клас

Науменко В.О. Читанка 1 клас: Післябукварна частина. - К.: Грамота, 2012. - 96 с.

Науменко В.О. Читанка 1 клас: Післябукварна частина. - К.: Грамота, 2012. - 96 с. 

Ігнатьєва С. Тексти для читання з малюнками.

Ігнатьєва С. Тексти для читання з малюнками.


Тексти для читання з малюнками

Українська мова: підручник для 1 класу (усний курс)

Українська мова: підручник для 1 класу (усний курс) придбати

Українська мова: підручник для 1 класу (усний курс) Автор(и): Н.В. Гавриш, Т.С. Маркотенко Русский язык обучения Видавництво: Генеза Рік: 2012 ISBN: 978-966-11-0142-4 Завантажити на диск  Українська мова.  Підручник для 1-го класу  загальноосвітніх навчальних закладів  з навчанням російською мовою.  (Гавриш Н.В., Маркотенко Т.С.)

Українська мова: підручник для 1 класу з навчанням польською мовою

Українська мова: підручник для 1 класу з навчанням польською мовою Автор(и): О.Хорошковська, Н.Яновицька Польська мова навчання Видавництво: Світ Рік: 2012 ISBN: 978-966-603-736-0 issuu.com/portfel-ua/docs/1_um_kh_2012_p?e=0/7471372

Українська народна казка "Колосок"

Українська народна казка "Колосок"

Читаємо казку

Жили собi двоє мишенят - Круть та Верть i пiвник Голосисте Горлечко. Мишенята було тiльки й знають, що танцюють та спiвають. А пiвник удосвiта встане, всiх пiснею збудить та й до роботи береться. 
Ото якось пiдмiтав у дворi та й знайшов пшеничний колос. 
- Круть, Верть, - став гукати пiвник, - а гляньте-но, що я знайшов! 
Поприбiгали мишенята та й кажуть: 
- Коли б це його обмолотити : 
- А хто молотиме? - питається пiвник. 
- Не я! - одказує одне мишеня. 
- Не я! - каже й друге мишеня. 
- Я обмолочу, - каже до них пiвник. I взявся до роботи. 
А мишенята й далi граються. 
От вже й обмолотив пiвник колосок та й знов гукає: 
- Гей, Круть, гей, Верть, а йдiть гляньте, скiльки зерна я намолотив! 
Поприбiгали мишенята. 
- Треба, - кажуть, - зерно до млина однести та борошна намолотити. 
- А хто понесе? - питає пiвник. 
- Не я! - гукає Круть. 
- Не я! - гукає Верть. 
- Ну, то я однесу, - каже пiвник. Узяв на плечi мiшок та й пiшов.
А мишенята собi одно скачуть - у довгої лози граються. 
Прийшов пiвник додому, знов кличе мишенят: 
- Гей, Круть, гей, Верть! Я борошно принiс. 
Поприбiгали мишенята, порадiли: 
- Ой, пiвнику! 
Вже тепер тiсто треба замiсити та пирiжечкiв спекти. 
- Хто ж мiситиме? - питає пiвник. 
А мишенята й знов своє: 
- Не я - пищить Круть. 
- Не я! - пищить Верть. 
Подумав, подумав пiвник та й каже: 
- Доведеться менi, мабуть. 
От замiсив пiвник тiсто, принiс дрова та й розпалив у печi. А як у печi нагорiло, посадив пирiжки. 
Мишенята й собi дiло мають: пiсень спiвають, танцюють. 
Аж ось i спеклися пирiжки, повиймав їх пiвник, виклав на столi. 
А мишенята вже й тут. I гукати їх не треба. 
- Ох, i голодний я! - каже Круть. 
- А я який голодний! - каже Верть. 
Та й посiдали до столу. 
А пiвник i каже: 
- Стривайте-но, стривайте! 
Ви менi перше скажiть, хто знайшов колосок. 
- Ти, - кажуть мишенята. 
- А хто його обмолотив? 
- Ти, - вже тихiше вiдказують Круть iз Вертем. 
- А тiсто хто мiсив? Пiч витопив? Пирiжкiв напiк? 
- Ти, - вже й зовсiм нищечком кажуть мишенята. 
- А що ви робили? 
Що мали казати мишенята? Нiчого. 

Стали вони тут вилазити з-за столу, а пiвник їх i не тримає. Хто ж отаких лiнюхiв пирiжками пригощатиме?

Драматизація української народної казки "Колосок"

Екранізація казки "Колосок" українською мовою(мультфільм)

Читаем на русском сказку колосок

Колосок

Жили-были два мышонка, Круть и Верть, да петушок Голосистое Горлышко. Мышата только и знали, что пели да плясали, крутились да вертелись. А петушок чуть свет поднимался, сперва всех песней будил, а потом принимался за работу.

Вот однажды подметал петушок двор и видит на земле пшеничный колосок.

- Круть, Верть, - позвал петушок, - глядите, что я нашёл!

Прибежали мышата и говорят:

- Нужно его обмолотить.

- А кто будет молотить? - спросил петушок.

- Только не я!-закричал один.

- Только не я!-закричал другой.

- Ладно,-сказал петушок, - я обмолочу.

И принялся за работу. А мышата стали играть в лапту.

Кончил петушок молотить и крикнул:

- Эй, Круть, эй, Верть, глядите, сколько я зерна намолотил!

Прибежали мышата и запищали в один голос:

- Теперь нужно зерно на мельницу нести, муки намолоть!

- А кто понесёт? - спросил петушок.

- Только не я!-закричал Круть.

- Только не я!- закричал Верть.

- Ладно,-сказал петушок, - я снесу зерно на мельницу.

Взвалил себе на плечи мешок и пошёл. А мышата тем временем затеяли чехарду. Друг через друга прыгают, веселятся.

Вернулся петушок с мельницы, опять зовёт мышат:

- Сюда, Круть, сюда. Верть! Я муку принёс.

Прибежали мышата, смотрят, не нахвалятся:

- Ай да петушок! Ай да молодец! Теперь нужно тесто замесить да пироги печь.

- Кто будет месить? - спросил петушок. А мышата опять своё.

- Только не я!-запищал Круть.

- Только не я!-запищал Верть.

Подумал, подумал петушок и говорит:

- Видно, мне придётся.

Замесил он тесто, натаскал дров, затопил печь. А как печь истопилась, посадил в неё пироги. Мышата тоже времени не теряют: песни поют, пляшут. Испеклись пироги, петушок их вынул, выложил на стол, а мышата тут как тут. И звать их не пришлось.

- Ох и проголодался я! - пищит Круть.

- Ох и есть хочется! - пищит Верть.

И за стол сели.

А петушок им говорит:

- Подождите, подождите! Вы мне сперва скажите, кто нашёл колосок.

- Ты нашёл! - громко закричали мышата.

- А кто колосок обмолотил? - снова спросил петушок.

- Ты обмолотил! - потише сказали оба.

- А кто зерно на мельницу носил?

- Тоже ты, - совсем тихо ответили Круть и Верть.

- А тесто кто месил? Дрова носил? Печь топил? Пироги кто пёк?

- Всё ты. Всё ты, - чуть слышно пропищали мышата.

- А вы что делали?

Что сказать в ответ? И сказать нечего. Стали Круть и Верть вылезать из-за стола, а петушок их не удерживает. Не за что таких лодырей и лентяев пирогами угощать.

Драматизация украинской народной сказки "Колосок"

Екранізація казки "Колосок" російською мовою(мультфільм)

• 
  
• 48. 49 Урок 35. Казкові герої Відгадай загадку: Маленька, сіренька, А хвостик, як шило. З якої казки цей персонаж? Поміркуй! Яку казку про мишенят ти знаєш? Чому в мишенят такі іме- на — Круть і Верть? Чи доброї вдачі ці мише- нята?

Виготовляємо сюжетну аплікацію до казки "Колосок"