Тарас Шевченко "Тополя"

Тополя (1996) - мультфільми українською (За поемою Т. Шевченка, виконує Н. Гура)

За поемою Т. Шевченка.
Жила в одному українському селі вродлива й працьовита дівчина. Покохала вона хлопця, але сталося так, що він загинув, а дівчині довелося ховатися від залицяння та сватання настирних женихів. Нічого вона не почувала до жодного з них, і вона вирішила звернутися до знахарки з проханням про допомогу.

Рік: 1996.
Режисер: В. Костилєва.
Сценарій: Н. Гузеєва.
Художник-постановник: О. Карпус.
Композитор: Д. Чурилов.
Оператор: С. Нові.
Монтаж: Л. Мокроусова.
Редактор: С. Куценко.
Співала: Н. Гура.
Над мультфільмом працювали: О. Николаєнко, О. Кива, Ж. Таран, Е. Лисицька, А. Радченко, В. Гахун, В. Яковенко, І. Киреєв, О. Педан, С. Мельниченко, В. Кілінський.




Тополя (поема)

Т.Г.Шевченко. Тополя. [1839 – 1840. С.-Петербург]. Кольоровий папір, італійський олівець. 25,7 × 20 см. Національний музей Тараса Шевченка, № г-277

Реве та стогне Дніпр широкий (уривок з балади "Причинна")

Реве та стогне Дніпр широкий (уривок з балади "Причинна")

Бурачек М., - «Реве та стогне Дніпр широкий», , 1941

Представлену ілюстрацію до твору Тараса Шевченка «Причинна» виконав відомий український художник-графік Василь Касіян (1896–1976). Ілюстрація увійшла до збірки поезій Тараса Шевченка, виданої у 1934 році. «Кобзар» прикрашають майже сорок робіт Касіяна.

Ілюстрація Марини Михайлошиної до книги "Дитячий кобзар"

 Реве та стогне Дніпр широкий (уривок з балади "Причинна")

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідний місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі

То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,

Ніхто нігде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

Читати повністю баладу "Причинна"

В таку добу під горою,

Біля того гаю,

Що чорніє над водою,

Щось біле блукає.

Може, вийшла русалонька

Матері шукати,

А може, жде козаченька,

Щоб залоскотати.

Не русалонька блукає:

То дівчина ходить,

Й сама не зна (бо причинна),

Що такеє робить.

Так ворожка поробила,

Щоб менше скучала,

Щоб, бач, ходя опівночі,

Спала й виглядала

Козаченька молодого,

Що торік покинув.

Обіщався вернутися, /74/

Та, мабуть, і згинув!

Не китайкою покрились

Козацькії очі,

Не вимили біле личко

Слізоньки дівочі:

Орел вийняв карі очі

На чужому полі,

Біле тіло вовки з’їли —

Така його доля.

Дарма щоніч дівчинонька

Його виглядає.

Не вернеться чорнобривий

Та й не привітає,

Не розплете довгу косу,

Хустку не зав’яже,

Не на ліжко, в домовину

Сиротою ляже!

Така її доля... О Боже мій милий!

За що ж ти караєш ЇЇ, молоду?

За те, що так щиро вона полюбила

Козацькії очі?.. Прости сироту!

Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,

Одна, як та пташка в далекім краю.

Пошли ж ти їй долю — вона молоденька,

Бо люде чужії її засміють.

Чи винна ж голубка, що голуба любить?

Чи винен той голуб, що сокіл убив?

Сумує, воркує, білим світом нудить,

Літає, шукає, дума — заблудив.

Щаслива голубка: високо літає,

Полине до Бога — милого питать.

Кого ж сиротина, кого запитає,

І хто їй розкаже, і хто теє знає,

Де милий ночує: чи в темному гаю,

Чи в бистрім Дунаю коня напова,

Чи, може, з другою, другую кохає,

Її, чорнобриву, уже забува?

Якби-то далися орлинії крила,

За синім би морем милого знайшла;

Живого б любила, другу б задушила,

А до неживого у яму б лягла.

Не так серце любить, щоб з ким поділиться,

Не так воно хоче, як Бог нам дає: /75/

Воно жить не хоче, не хоче журиться.

«Журись», — каже думка, жалю завдає.

О Боже мій милий! така твоя воля,

Таке її щастя, така її доля!

Вона все ходить, з уст ні пари.

Широкий Дніпр не гомонить:

Розбивши вітер чорні хмари

Ліг біля моря одпочить.

А з неба місяць так і сяє;

І над водою, і над гаєм,

Кругом, як в усі, все мовчить.

Аж гульк — з Дніпра повиринали

Малії діти, сміючись.

«Ходімо гріться! — закричали. —

Зійшло вже сонце!» (Голі скрізь;

З осоки коси, бо дівчата).

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

«Чи всі ви тута? — кличе мати. —

Ходім шукати вечерять.

Пограємось, погуляймо

Та пісеньку заспіваймо:

Ух! Ух!

Солом’яний дух, дух!

Мене мати породила,

Нехрещену положила.

Місяченьку!

Наш голубоньку!

Ходи до нас вечеряти:

У нас козак в очереті,

В очереті, в осоці,

Срібний перстень на руці;

Молоденький, чорнобровий,

Знайшли вчора у діброві.

Світи довше в чистім полі,

Щоб нагулятись доволі.

Поки відьми ще літають,

Поки півні не співають,

Посвіти нам... Он щось ходить!

Он під дубом щось там робить.

Ух! Ух!

Солом’яний дух, дух!

Мене мати породила,

Нехрещену положила». /76/

Зареготались нехрещені...

Гай обізвався; галас, зик.

Орда мов ріже. Мов скажені,

Летять до дуба... Нічичирк...

Схаменулись нехрещені,

Дивляться — мелькає,

Щось лізе вверх по стовбуру

До самого краю.

Ото ж тая дівчинонька,

Що сонна блудила:

Отаку-то їй причину

Ворожка зробила!

На самий верх на гіллячці

Стала... В серце коле!

Подивилась на всі боки

Та й лізе додолу.

Кругом дуба русалоньки

Мовчки дожидали;

Взяли її, сердешную,

Та й залоскотали.

Довго, довго дивовались

На її уроду...

Треті півні: кукуріку! —

Шелеснули в воду.

Защебетав жайворонок,

Угору летючи;

Закувала зозуленька,

На дубу сидячи;

Защебетав соловейко —

Пішла луна гаєм;

Червоніє за горою;

Плугатир співає.

Чорніє гай над водою,

Де ляхи ходили;

Засиніли понад Дніпром

Високі могили;

Пішов шелест по діброві;

Шепчуть густі лози.

А дівчина спить під дубом

При битій дорозі.

Знать, добре спить, що не чує,

Як кує зозуля, /77/

Що не лічить, чи довго жить...

Знать, добре заснула.

А тим часом із діброви

Козак виїзжає;

Під ним коник вороненький

Насилу ступає.

«Ізнемігся, товаришу!

Сьогодні спочинем:

Близько хата, де дівчина

Ворота одчинить.

А може, вже одчинила —

Не мені, другому...

Швидче, коню, швидче, коню,

Поспішай додому!»

Утомився вороненький,

Іде, спотикнеться, —

Коло серця козацького

Як гадина в’ється.

«Ось і дуб той кучерявий...

Вона! Боже милий!

Бач, заснула, виглядавши,

Моя сизокрила!»

Кинув коня та до неї:

«Боже ти мій, Боже!»

Кличе її та цілує...

Ні, вже не поможе!

«За що ж вони розлучили

Мене із тобою?»

Зареготавсь, розігнався —

Та в дуб головою!

Ідуть дівчата в поле жати

Та, знай, співають ідучи,

Як провожала сина мати,

Як бивсь татарин уночі.

Ідуть — під дубом зелененьким

Кінь замордований стоїть,

А біля його молоденький

Козак та дівчина лежить.

Цікаві (нігде правди діти)

Підкралися, щоб ізлякать;

Коли подивляться, що вбитий, —

З переполоху ну втікать! /78/

Збиралися подруженьки,

Слізоньки втирають;

Збиралися товариші

Та ями копають;

Прийшли попи з корогвами,

Задзвонили дзвони.

Поховали громадою

Як слід, по закону,

Насипали край дороги

Дві могили в житі.

Нема кому запитати,

За що їх убито.

Посадили над козаком

Явір та ялину,

А в головах у дівчини

Червону калину.

Прилітає зозуленька

Над ними кувати;

Прилітає соловейко

Щоніч щебетати;

Виспівує та щебече,

Поки місяць зійде,

Поки тії русалоньки

З Дніпра грітись вийдуть.

Слухати баладу "Причинна" читає Петро Панчук

Т Шевченко. «Причинна». Виконує Петро Білинник.

http://classicalmusic.uol.ua/text/11188565/

Шевченко Т.Г. Дитячий Кобзар

 

Прнидбати http://starylev.com.ua/dytyachyy-kobzar

 ЖЖ художника-ілюстратора Марини Михайлошиної http://marichcka.livejournal.com/

 

Фото сторінок Дитячого Кобзаря

Реве та стогне Дніпр широкий (уривок з балади "Причинна")

Б'ють пороги місяць сходить (з вірша "до Основ'яненка")

Сонце заходить, гори чорніють

Кричать сови, спить діброва (з поеми "Катерина")

Весна. Садочки зацвіли (з вірша "Чума")

І барвінком, і рутою (з поеми "Невольник")

Встала весна (з поеми "Гайдамаки")

Село! І серце одпочине (з поеми "Княжна")

Світає (з поеми "Сон")

Зоре моя вечірняя (з поеми "Княжна")

Садок вишневий коло хати  (з циклу "В казематі")

Ой стрічечка до стрічечки

Учітесь, читайте (з поеми "І мертвим, і живим, і ненародженим...")

Ой діброво - темний гаю!

Орися ж ти, моя ниво (з вірша "Не нарікаю я на Бога")

Реве, свище заверюха (з поеми "Катерина")

Барвінок цвів і зеленів

Заповіт

Думи мої, думи мої (скорочено)

Сон

Зацвіла в долині (скорочено)

І досі сниться під горою

Плач Ярославни

Тополя (уривок з поеми)

Ой по горі роман цвіте

Літа орел, літа сизий (з поеми "Гайдамаки")

Наш отаман Гамалія (з поеми "Гамалія")

Чернець (скорочено)

Тече вода з-під явора

Вітер віє-повіває (з вірша Перебендя)

А. О. Козачковському (скорочено)

На Великдень, на соломі

Наша дума, наша пісня (з вірша "до Основ'яненка")

На розпутті кобзар сидить (з поеми "Тарасова ніч")

Якби ви знали паничі

Мені тринадцятий минало

У нашім раї на землі

Тарас Шевченко. Плач Ярославни

Плач Ярославни (Cry of Jaroslavna) - Ukrainian poem of T. Shevchenko

[ПЕРЕСПІВИ ЗІ «СЛОВА О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»]
[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 342-345; 735-740.]

 ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ

В Путивлі-граді вранці-рано

Співає, плаче Ярославна,

Як та зозуленька кує,

Словами жалю додає.

— Полечу, — каже, — зигзицею,

Тією чайкою-вдовицею,

Та понад Доном полечу,

Рукав бобровий омочу

В ріці Каялі. І на тілі,

На княжім білім, помарнілім,

Омию кров суху, отру

Глибокії, тяжкії рани...

І квилить, плаче Ярославна

В Путивлі рано на валу:

— Вітрило-вітре мій єдиний,

Легкий, крилатий господине!

Нащо на дужому крилі

На вої любії мої,

На князя, ладо моє миле,

Ти ханові метаєш стріли?

Немало неба, і землі,

І моря синього. На морі

Гойдай насади-кораблі.

А ти, прелютий... Горе! Горе!

Моє веселіє украв,

В степу на тирсі розібгав.

Сумує, квилить, плаче рано

В Путивлі-граді Ярославна.

І каже: — Дужий і старий,

Широкий Дніпре, немалий!

Пробив єси високі скали,

Текучи в землю половчана, /343/

Носив єси на байда[ка]х

На половчан, на Кобяка

Дружину тую Святославлю!..

О мій Словутицю преславний!

Моє ти ладо принеси,

Щоб я постіль весела слала,

У море сліз не посилала,

Сльозами моря не долить.

І плаче, плаче Ярославна

В Путивлі на валу на брамі.

Святеє сонечко зійшло.

І каже: — Сонце пресвятеє

На землю радість принесло

І людям і землі, моєї

Туги-нудьги не розвело.

Святий, огненний господине!

Спалив єси луги, степи,

Спалив і князя і дружину,

Спали мене насамоті!

Або не грій і не світи...

Загинув ладо... Я загину!

СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ

Олександр Олесь «Княжа Україна»

Половецька неволя
Похід Ігоря Святославича на половців
Бій над Каялою
Плач Ярославни
Утечя Ігоря з неволі

 

Шевчук Василь

Слово про Ігорів похід

Героїчна поема у переспіві Василя Шевчука.

slovoproigoriv_04012011.djvu (1,2 MB)

Переглядів: 136

 

Поезії Тараса Шевченка

Поезії Тараса Шевченка

Шевченко Тарас

За сонцем хмаронька пливе

Вірші Шевченка: "Світає...", "Тече вода з-під явора", "За сонцем хмаронька пливе", "По діброві вітер віє", "Зоре моя вечірняя" і "Заповіт".

 za_soncem_hmaronka161109.djvu (2.1 MB)

Переглядів: 457

Шевченко Тарас

Садок вишневий коло хати

Збірка уривків з віршів і поем: "По діброві вітер віє (Тополя)", "Встала весна (Гайдамаки)", "Заре моя вечірняя (Княжна)", "І золотої й дорогої", "І досі сниться".

 sadokvyshnevy281209.djvu (2,2 MB)

Переглядів: 362

Шевченко Тарас

Кобзар

Раритетне видання 33-го року найвідомішої української збірки віршів.

 kobzar33-30042010_z.djvu (9,4 MB)

Коментарів: 7. Переглядів: 270

Шевченко Тарас, Українська народна пісня, Коваленко Григорій

Рідна хата

Ілюстрована збірка для дітей: колядка "Три товариші", народні пісні, вірші Тараса Шевченка, казка Грицька Коваленка "Сніжинка і Карасик".

 ridna_xata240910.djvu (376 KB)

Переглядів: 278

Шевченко Тарас

Зацвіла в долині червона калина

Поезії Шевченка "Зоре моя вечірняя", "І барвінком, і рутою...", "Вітер з гаєм розмовляє", "Сонце гріє, вітер віє", "Чималий у яру ставок...", "Тече вода з-під явора", "Із-за лісу, з-за туману".

 zacvilavdolyni041110.djvu (1,3 MB)

Переглядів: 345

Шевченко Тарас

Мені тринадцятий минало

До цієї книжки увійшли вірші Тараса Григоровича Шевченка про тяжке життя селянських дітей за давніх часів кріпаччини.

 Meni13mynalo.djvu (1,15 Mb)

Переглядів: 428

Шевченко Тарас

Мені тринадцятий минало

Вибрані поезії Тараса Шевченка.

 meni13mynalo240910.djvu (10 MB)

Переглядів: 302

Шевченко Тарас

Мені тринадцятий минало

Вірші "Мені тринадцятий минало", "Садок вишневий коло хати", "Якби ви знали паничі", "І досі сниться: під горою", "Сон", "І золотої й дорогої", "У нашім раї на землі", "На великдень, на соломі", "По діброві вітер виє", "А по долині, по роздоллі", "А.О. Козачковському", "О діброво - темний гаю!", "Дивлюся - аж світає", "Орися ж ти, моя ниво", "Реве та стогне Дніпр широкий", "Заповіт".

 meni13mynalo28042011.djvu (17,7 МВ)

Шевченко Тарас

Букварь южнорусскій

Буквар 1861 року, укладений Т.Г.Шевченком, містить прислів'я, молитви, Думу про пирятинського поповича Олексія, Думу про Марусю, попівну Богуславку, табличку множення, псальми.

 juzhnoruskij-bukvar-17022012.djvu (2,46 Mb)

Коментарів: 2. Переглядів: 874

Шевченко Тарас

Тече вода з-під явора

Поезії Тараса Шевченка.

Переглянути інше видання "Тече вода з-під явора".

 teche-voda-z-pid-javora28042011.djvu (420 KB)

Переглядів: 247

Шевченко Тарас

Тече вода з-під явора

Вірші.

Переглянути інше видання "Тече вода з-під явора".

 teche-voda-z-pid-javora20032012.djvu (8,68 Mb)

Шевченко Тарас

Грай же, море!

Вірші

 graj-zhe-more19072012.djvu (614 Kb)

Переглядів: 153

Шевченко Тарас

Вечірня зіронька

Поезії "За сонцем хмаронька пливе", "Між вербами та над водою", "Сонце заходить, гори чорніють", "Зоре моя вечірняя", "Садок вишневий коло хати", "Попрощалось ясне сонце", "Червоний місяць аж горить".

 vechirnya_zironka_150213.djvu (1,3 МВ)

Переглядів: 64