Чотири бажання
К. Ушинський
Була зима. Дмитрик досхочу накатався на санчатах і на ковзанах, прибіг додому рожевий, веселий і каже батькові:
— Ой, як же весело взимку! Я хотів би, щоб завжди була зима.
— Запиши своє бажання в мою кишенькову книжечку, — сказав батько.
Дмитрик записав.
Прийшла весна. Дмитрик досхочу набігався за барвистими метеликами в зеленому лузі, нарвав квітів, прибіг до батька й говорить:
— Яка прекрасна весна! Я хотів би, щоб завжди була весна.
Батько знов витяг книжку і наказав Дмитрикові записати своє бажання.
Настало літо. Дмитрик із батьком пішли на сіножать. Весь довгий час розважався хлопчик: ловив рибу, збирав ягоди, перекидався в запашному сіні, а ввечері сказав батькові:
— Я хотів би, щоб літу й кінця не було!
І це Дмитрикове бажання було записано в ту саму книжечку.
Настала осінь. У садку збирали фрукти — рожеві яблука і жовті груші.
Дмитрик сказав батькові:
— Ось найкраща пора року!
Батько розкрив свою записну книжку й показав Дмитрикові, що він те саме казав і про весну, і про зиму, і про літо.
Немає коментарів:
Дописати коментар