ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ЯБЛУНЬКИ (К. Ушинський)
Росла у лісі дика яблунька; восени впало з неї кисле яблуко. Пташки подзьобали яблуко, поклювали і зернятка. Одне тільки зернятко сховалося.
Зиму пролежало зернятко під снігом, а навесні, кили сонце пригріло землю, стала зернинка проростати: пустила вниз корінець, а вгору вигнала два зелені листочки.
З – поміж листочків вибігло стебельце з брунькою, а із бруньки, вгорі, вийшли листочки. Брунька за брунькою, листочок за листочком, гілочка за гілочкою – і років за п'ять гарненька яблунька стояла на тому місці, де впало колись зернятко.
Прийшов у ліс садівник із заступом, побачив яблуньку й каже:
– Ось гарне деревце, мені воно стане у пригоді.
Затремтіла яблунька, коли садівник став її викопувати, і думає:
– Пропала я зовсім!
Але садівник викопав яблуньку обережно, корінців не пошкодив, переніс її у садок і посадив у добру землю.
Залишилася яблунька у садку. «Мабуть, я не звичне дерево, - думає вона, - коли мене з лісу у садок перенесли»…
На другий рік прийшов садівник з кривим ножем і став яблуньку різати. Затремтіла яблунька й думає : «Ну, тепер вже я зовсім загинула!»
Зрізав садівник всю зелену верхівку деревця, залишив один пеньок, у розколину вставив садівник молодий паросток від садової яблуні; змастив рану замазкою і пішов геть.
П'є гілочка соки міцної яблуньки і зростає швиденько :брунька за брунькою, листочок за листочком, гілочка за гілочкою – і років за три зацвіла рожевими квітами .
Облетіли біло – рожеві пелюстки, і на їх місці з'явилася зав'язь, а до осені поспіли яблука та не кислі, а солодкі і смачні.
Немає коментарів:
Дописати коментар