Качка-дивачка
З цієї веселої збірочки, любі діти, ви дізнаєтесь про багато цікавих і незвичайних речей: чому качка-дивачка обернулась на зайця; чому тюлень плаває в морі; чому їжак колючий, а равлик має черепашку; розповість вона й про боягуза-цапка, який злякався хустки, і про дурника-цуцика, і про брехливу сороку-скрекотуху...
Nad rzeczką opodal krzaczka
Mieszkała kaczka-dziwaczka
Lecz zamiast trzymać się rzeczki
Robiła piesze wycieczki
Raz poszła więc do fryzjera:
"Poproszę o kilo sera!"
Tuż obok była apteka:
"Poproszę mleka pięć deka."
Z apteki poszła do praczki
Kupować pocztowe znaczki
Gryzły się kaczki okropnie:
"A niech tę kaczkę gęś kopnie!"
Znosiła jaja na twardo
I miała czubek z kokardą,
A przy tym, na przekór kaczkom,
Czesała się wykałaczką
Kupiła raz maczku paczkę
By pisać list drobnym maczkiem
Zjadając tasiemkę starą
Mówiła, że to makaron
A gdy połknęła dwa złote
Mówiła, że odda potem
Martwiły się inne kaczki:
"Co będzie z takiej dziwaczki?"
Aż wreszcie znalazł się kupiec:
"Na obiad można ją upiec!"
Pan kucharz kaczkę starannie
Piekł, jak należy, w brytfannie
Lecz zdębiał obiad podając
Bo z kaczki zrobił się zając
W dodatku cały w buraczkach
Taka to była dziwaczka!
МУРАШКА
Віл
Мав одвезти до школи стіл,
Але сказав ослу:
— Бери ж
Та одвези цей стіл скоріш! —
Осел сказав: — При чім тут я? -
І зразу цапа зупиня:
— Стривай, рогачу! Маєш час?
Бери й тягни стола у клас! —
Цап баранцеві мекнув грізно:
— Тягни стола, покіль не пізно! —
Баран столу говорить: — Бе-е!
Нехай Рябко несе тебе!
Бо в мене щось нема охоти.—
Та пес не квапивсь до роботи,
Котові буркнув з конури:
— Ану, котище, стіл бери! —
Та не підмовив він Мурка.
Кіт їжака мерщій гука.
Але їжак не тратив сил.
— Де,— каже,— школа, а де стіл!
Зіпхну оцю мороку з рук,
Нехай стола несе пацюк! —
Пацюк до миші миттю скаче,
Та мишка зроду теж ледача,
Вона із нірки — шусть до жаб!
— Ти, жабо, стіл знести могла б? —
А жаба ящірку зустріла:
— Допоможи, сестричко мила!
Зроби візка хоча б з лози —
Стола до школи відвези.—
Зирнула ящірка з куща,
На гілці вгледіла хруща:
— Якби ти, хрущику, поміг!
Я нині вже не чую ніг...—
Хрущ теж, на горе, був ледащо:
— Звідсіль стола тягнути? Нащо? -
Та й каже мусі на стіні:
— Допомогла б хоч ти мені! —
Мурашку муха зупиня:
— Тобі, кумасю, завдання,—
Таких не мала ти ніколи:
От стіл! Тягни його до школи! —
І тут мурашка,
Хоч це було їй дуже важко,
Схопила нищечком стола
І просто в школу потягла!
НА ОСТРОВАХ БЕРГАМУТАХ
На островах, на Бергамутах,
Є сто котів, у капці взутих.
І хтось там бачив, як осла
Мурашка на собі несла.
Там яблука ростуть на дубі
І кожне — в соболевій шубі.
А курочка на самоті
Несе яєчка золоті.
Там є метка весела риба
В томатнім соусі без хліба.
Там в окулярах сивий кит
Пливе кудись в далекий світ.
І ще там є спортсменки-мишки,
Які стрибати вчаться з вишки.
Є слон, не з хоботом — з двома!
Та островів самих... нема!
На землях Бергамотах
є вчені бегемоти.
Там кожен впертий ослик
завжди до ваших послуг.
Пташата-омелюхи
там ходять в капелюхах,
І носять ягуари
на носі окуляри.
Є миші, дресировані
собаками і совами,
Є змії-акробати…
і лиш земель нема тих.
Оригінал
"Na wyspach Bergamutach" Jan Brzechwa
Akademia Pana Kleksa
Na wyspach Bergamutach
Podobno jest kot w butach,
Widziano także osła,
Którego mrówka niosła,
Jest kura smograjka
Znosząca złote jajka,
Na dębach rosną jabłka
W gronostajowych czapkach,
Jest i wieloryb stary,
Co nosi okulary,
Uczone są łososie
W pomidorowym sosie
I tresowane szczury
Na szczycie szklanej góry,
Jest słoń z trąbami dwiema
I tylko... wysp tych nie ma.
