Григорій Фалькович. Вірші

Григорій Фалькович

Сторінка поета на facebook, електронна пошта поета - mirvam@i.ua. 

ДИТЯЧА МОВА

Щира, кльова, щедрослова,
Хай живе дитяча мова!
А дорослу, перерослу,
Не люблю я, бо вона –
Перелякана й нудна.
Та – дитяча, неледача,
Хоч, буває, і заплаче –
Супер-класна, пре-чудова,
Дзвінко-різно-кольорова,
Зрозуміла квітам, звірю,
Кораблю і журавлю,
Я цій мові просто вірю,
Просто я її люблю.
Всім дорослим людям знову
Треба вчить дитячу мову.

ВІРШИК ПРО МОВИ

В кожній мові, в кожнім слові –

Роздум, радість чи журба.

Мову хвилі знає річка,

Мову річки знає берег,

Мову берега – верба.

Мову квітів знає бджілка,

Мову білки знає гілка,

Мову гілки – мурашиний

Зосереджений народ.

Знає вітер мову білки,

Знає вітер мову гілки,

Річки, пташки і мурашки –

Тож бо вітер – поліглот.

Як він вернеться згори –

Ти із ним поговори,

Та завжди собою будь:

Рідну мову не забудь.

Алітерація

Соловейко, як принаду,

Розсипає серенаду:

Не аби кому у лісі –

Він співає солов'їсі.

Соло в лісі –

Солов'їсі...

З вірша "Чорний пес породи Джейк" – Собаки, люди та народи бувають різної породи...

Хто на повідку 

Таксу, спритну та швидку,

Я веду на повідку.

Рветься такса з повідка –

Аж болить мені рука.

Ну, чому ж вона така –

Надто спритна та швидка?

А вона, як раз в той час,

Ось що думала про нас:

– Я тягну на повідку

Цю істоту нелегку.

Ну, чому ж вона така –

Надто неповоротка?

Так воно у світі є –

Кожен думає своє.

ТЕОРІЯ ВІДНОСНОСТІ

З точки зору кашалота

Навіть лев – дрібна істота,

Хоч для мух і для комах:

Велетенський – просто жах!

Для жирафа чи слона:

Миші – їжа несмачна,

Хоч для змія чи кота:

Свіжа мишка – смакота!

А за стандартами макак

(Макаки й досі мислять так!)

Найгарнішими у світі

Є вони та їхні діти.

Свідчать приклади оті:

Все відносно у житті.

Тож, мій друже, не журись,

Розпрямися, посміхнись,

Стань упевнішим нараз:

Знай, що зараз, в цей же час,

У своїй журній журбі

Дехто заздрить і тобі –

Він готовий із тобою

Помінятися судьбою.

 Про заздрощі

...В кожного життя своє, тож, радій тому, що є..

Сперечалки

Сперечались олівець

І біленький папірець:

Та й поплив на папірці

Білий човник по ріці.

Сперечались бджоли літом

Із гречаним щедроцвітом,

І від тої суперечки

Вийшов добрий мед із гречки.

Сперечаються й донині

Горобці на горобині:

Чи не родичка вона,

Горобцям горобина?

Сперечалися брати:

В кого більше доброти,

А коли добріші стали,

Сперечатись перестали...

КАЧЕНЯ І ГУСАЧОК

На подвір'ї в тьоті Нюсі

у паркані – дірочки:

там гуляли білі гуси

і біленькі качечки.

І в сусідки тьоті Бусі

у паркані дірочки:

там рябі гуляли гуси

і рябенькі качечки.

Дреньки-бреньки, дреньки-бреньки:

подружили, як рідня –

гусачок один рябенький

і біленьке каченя...

Непоспіхом, наспівуючи Баха

Матляєв Іван. 11 років, НХМУ, кер. Олена Агамян

Непоспіхом, наспівуючи Баха,

Кудись чимчикувала черепаха.

А десь по справах біг сусідський кіт,

Мугикаючи супермодний хіт.

А їм назустріч рухалась гадюка –

Вона повзла й насвистувала Глюка.

А у навушник – не попсу, не джаз –

Народну пісню слухав дикобраз.

Я теж кудись ішов, хоч не співав –

Я слухав тишу і розкошував.

Хоч не в усіх однакові смаки,

Я з усіма дружив би залюбки.

А ти?

 Пара для кальмара

...Не секрет, що для кальмара африканський слон не пара...

Чайкам хочеться чайку – Мрія завжди молода...

Концерт

Волохата синя гусінь

Цілий день була не в дусі:

І у спокої, і в русі

Щось гуло у лівім вусі.

З’ясувалося, що це –

Не гудіння, а концерт,

А музиками були

Два джмелі і дві бджоли.

Це ніякий не секрет:

Два дуети – вже квартет.

Про два рояля

Два роялі, рук – чотири:

Арифметика якась.

Раптом! Музика! Без міри! –

Просто в душу пролилась.

А душа іще не звикла

До таких солодких мук –

Наче хвилі, через вікна

Перехлюпується звук.

Він пливе, минає арку,

Він відлунює у парку,

У самітньому дворі,

В квітах, в небі, у Дніпрі.

І ніхто уже не знає,

Звідки музика лунає,

Де ті клавіші, ті руки,

Ті роялі, аж дві штуки...

Про кита й про Китай, із вірша "Географічні друзі":

В кашалота я спитаю

про дорогу до Китаю,

і про те, чи варто там,

у Китаї, жить китам?..

Осінні тавтології

То ледь-помалу, то щосили

Дощі дощами задощили

У нашім парку, де, сумне,

Сумує листя листяне.

Мабуть, ще трохи – й під ногами

Сніги засніжаться снігами,

І так досніжаться вони

Аж до весняної весни.

А навесні – в це вірить варто:

Жартівники зжартують жарти,

І сонце сонячно злетить,

Як м’яч – з блакиті у блакить.

Загадка

Хто це, хто іде по світі

В дощовій осінній свиті,

І така в нього хода,

Що коли заходить в місто,

Облітає жовте листя,

Жовте листя опада.

Рівно тридцять днів підряд

Ходить місяць ....

(листопад ).

Сіла Маня за уроки

Сіла Дора за уроки

Стихотворение (на украинском языке) 

Деречина Аня, 6 років, студія «Барвінок», кер. Лариса Судак

Сіла Дора за уроки –

Роздивлялась на всі боки,

Прикладала до лиця

Руку, ручку, олівця,

М’ятну жуйку пожувала,

Потихеньку заспівала,

Малюкові з дитсадка 

Показала язика,

З’їла печиво – три штуки,

Відпочила, мила руки –

Дуже довго руки мила,

Бо таке пахуче мило,

Потім знову до лиця

Прикладала олівця...

Що ж вона учила знову –

Математику чи мову?

 Броня зиму малювала

Зимові каніку ...

Відурочено уроки, 

Відперервано перерви: 

Ми не ходимо до школи –

Заспокоюємо нерви.

Відконтролено контрольні, 

Відоцінено оцінки –

Будем свято святкувати

Новорічної ялинки.

Буде зимно-сніжно-дивно, 

Буде вогників без ліку: 

Задля того ми й вчимося, 

Щоб довчитись до каніку…

Переляк

Я усіх навчу вас, як

Подолати переляк. 

Ні, мабуть, не докажу: 

Ще не можу, ще дрижу

Горіхове лихо

Матляєв Іван. 11 років, НХМУ, кер. Олена Агамян

Найлихіше з-поміж лих,

Злізло Лихо на горіх,

Та й вмостилось на горісі,

Щонайвищому у лісі.

Ну, таке воно страшнюче,

Ну, таке гидке-гидюче,

І таке, пробач, смердюче, 

Що зі страху, із журби

Затремтіли всі дуби.

А іще я чув, крім того,

Що за Лихом, зла й німа,

Лазить Погань мокронога –

Навіть назви їй нема...

Не дурніший я за всіх –

Омину отой горіх,

Не піду у чорний ліс,

Де горіх на лихо зріс.

Краще вдома, у садочку,

Вип'ю чаю в холодочку,

Та й тебе спитаю стиха:

Як ти ставишся до Лиха?

ЧИМ СЬОГОДНІ ПАХНЕ РАНОК

Чим сьогодні пахне ранок? –

тим, що буде на сніданок,

на обід і, взагалі –

тим, що буде на столі...

 Перший сніданок (уривок)

Добрим буде кожен ранок,

Якщо добрим був сніданок...

Не давайте мені їсти

Я наївся досхочу –

Тільки дихаю й мовчу, 

Бо уже мені до рота

Не пролізе навіть шпрота, 

Навіть макова зернинка

Чи зернинки половинка.

І не встати, і не сісти, 

Тож я змушений сказать: 

Не давайте мені їсти –

Ще хвилин, приблизно, п’ять.

Хто зустрівся в животі

Перекочується кіт

З живота та й на живіт, 

А у тому животі: 

Жваві рибки золоті, 

Сорок грам твердого сиру, 

Цілих п’ять ковтків кефіру, 

Збитий крем, м’ясні обрізки, 

Дві відварені сосиски, 

Дві вершкові карамельки, 

Півтори сирих сардельки, 

Глазурований сирок, 

Свіжий курячий пупок, 

Ще й вчорашній холодець

І яєчня з двох яєць.

Ледве дише бідний кіт: 

Заболів йому живіт, 

Штрикає у боці, 

Тіпає у оці.

Їстимеш усе гуртом –

Станеш отаким котом.

ПІТОН 

Склалась думка у Пітона, 

що живе він монотонно: 

тільки їсть і тільки спить... 

Ну, хіба ще в сні хропить. 

Сумно й нудно. Ось чому 

забажалося йому 

трохи інших декорацій, 

світла, музики, овацій. 

І тепер на круглій сцені, 

а, точніше, на арені, 

з булавою і м'ячем 

він працює циркачем. 

У Пітона все прекрасно, 

він радіє, як дитя. 

Головне - це своєчасно 

поміняти стиль життя. 

Григорий Фалькович

Драконівські закони

Матляєв Іван. 11 років, НХМУ, кер. Олена Агамян

Жив собі колись дракон –

Мав дракон такий закон:

Слабших себе – не займати,

А сильніших – пробачати,

А, крім того – не ковтать

Дітлашню й жіночу стать,

А коли іде зима –

Зігрівати задарма

З кожної своєї пащі

Всіх голодних і пропащих,

Й пригощати їх узваром –

Поміж іншим, теж задаром...

Он які були дракони

І драконівські закони.

Ковбаса

Ковбаса, іще дівчатком,

Називалась поросятком:

У дворі з братами гралась,

Всім довкола посміхалась,

Завжди бігала босою...

Потім стала ковбасою.

Ковбаса, іще хлопчатком,

Називалася лошатком:

Наздогнати її в лузі

Не могли гривасті друзі,

Потривожена трава

Коливалась, як жива

Й лоскоталася росою...

Потім стала ковбасою.

...Далі я писать не смію.

Залишилося сказать:

Я, здається, розумію

Тих, що м'яса не їдять.

Верблюд

Всім відомо, що Верблюди –

Це також колишні люди,

Правда, зверхні та пихаті,

Довгоногі та губаті,

Що плювалися у хаті,

На майдані й у дворі –

Навіть і при дітворі.

Так століття проплювали,

Й еволюціонували:

Від паганої людини

До нормальної тварини.

Пропливло чимало літ.

Вже давно чекає світ –

Флора, фауна й т. д. –

Чи Верблюд не підведе,

Чи наступний зробить крок,

Як то кажуть, до зірок:

Від нормальної Тварини –

До нормальної Людини.

ХВОСТИ

Сірий вовчик, лев і птах,

Поні волохаті –

Всі з хвостами, при хвостах,

Всі такі хвостаті.

І собаки, і коти,

І слони, і миші:

Де не глянь, хвости, хвости –

З ними красивіше.

Тільки в нас хвостів нема,

Чи то літо, чи зима:

Ні у мами, ні у тата,

Ні у маминого брата.

Ще й сусіди й гості –

Геть усі безвості.

У такій родині

Сумно жить дитині.

Григорій Фалькович "Смик Тиндик", видавництво Мікко

Арончик і корова

Кащенюк Богдана, 7 років, шк. № 128, кер. Лариса Судак

У Арончика Діброва,

На бульварі В. Перова,

Сам я чув – даю вам слово –

П'ятий день живе корова.

З Пирогова,

Із села:

Все життя там провела.

Він уже до неї звик:

В неї – роги і язик,

Скаже «Pleаsе!», як їсти схоче,

Вдячно рогом полоскоче,

Ремиґне, оближе ніс,

Потім знову скаже «Plеаsе!»,

Та й читає крупним шрифтом,

А гуляти їздить ліфтом,

Бо вона, бач, не така,

Щоб ходити пішака –

П'ятий день як городська.

Григорий Фалькович

Гарновусик

Казаровицька Поліна, 7 років

Ні, найкращі вуса –

Не в того індуса,

Що живе в готелі

У самому Делі,

І не в діда Толі

На старім Подолі,

Й не в дядька Кіндрата,

Вовчиного тата...

Знайте, любі діти,

Правду ніде діти:

Справжній гарновусик –

То наш кіт Марусик.

Про кота мого кота

Васильченко Маша, 6 років, студия «Барвінок», кер. Лариса Судак

У кота мого кота 

Шорстка ніжно-золота,

А в мого кота – сіренька,

Тільки грудочка біленька.

Ми кота мого кота

Підібрали на свята:

Від ворон біля воріт

Врятував його мій кіт,

І сказав йому: – Ходім,

Будеш ти котом моїм!..

Зранку, щойно поїмо, 

Ми гуляти ідемо:

Я іду з моїм котом,

На ім’я Великий Том,

А мій кіт іде з котом,

На ім’я Маленький Том –

Ми гуляємо гуртом.

Григорий Фалькович

Хлопчик-горобчик (уривок)

Я потримався за клена:

В нього гілочка зелена,

Молоденька і тремка –

То була його рука...

Я завмер, неначе стовпчик,

Може, ми – одна сім'я:

Хлопчик-клен, горобчик-хлопчик

І звичайний хлопчик – я…

Я сьогодні пастушок

«Я сьогодні пастушок» Васильченко Маша, 6 років, студія «Барвінок, кер. Лариса Судак

Я сьогодні па-сту-шок:

Я шукаю за-ти-шок,

І з вівчаркою напару

В за-ти-шок жену отару.

В нас на двох – одна сопілка,

Сумка, таткова мобілка,

Книжка, жуйка, бутерброд

І у термосі компот.

Я сьогодні па-сту-шок:

Випасаю му-ра-шок.

А над нами теж отари –

Хтось пасе небесні хмари.

Питання

В тебе хочу я спитати,

Хто привчив пташок літати?

А, можливо, знаєш ти,

Хто навчив джміля густи?

Хто навчив іржать коня,

Сонце – сходити щодня,

Місяць хто підмолодив,

Грушу хто підсолодив,

Хто бузку звелів цвісти?

Я додумався.

А ти?

 Небесний сигнал 

Скарб

Десь колись із кимось хтось

У чомусь поклали щось,

І кудись його сховали,

Бо про когось дещо взнали.

Там воно і досі є,

Знайдеш – буде все твоє!

 Про серце

Хлопчик дівчинку кохав

Люблю

Я люблю любити маму,

І крутити телефона,

І свою стару панаму

Кидать з нашого балкона.

Я люблю любити тата,

І зимові сніжні кручі,

І поволі колупати

Мило ніжно-запахуче.

Я люблю любити свого

Дідуся, ще не старого,

І бабусю, як всі діти,

Теж люблю її любити.

Вірних друзів я люблю,

Літо, сонце, мандри, квіти…

Я люблю усе любити,

І за це себе люблю.

Чарівник

Спати я іще не хочу.

Спати я ще не готова.

Хай заснуть спочатку очі –

Потихеньку, поступово.

Потім хай заснуть косички,

Далі – брови, ніс і щічки,

Ліве вушко, праве вушко,

Потім – шийка і подушка,

Потім – ковдра, потім – ліжко,

Ліва ніжка, права ніжка.

Ну, а ручки, що вони?

А про ручки вже й не знаю.

Я, напевне, засинаю…

Я давно вже бачу сни…

НЕ НАБРИДНЕ НАМ ЛІТАТИ

Ми мерщій наділи крила –

раз!

Броня нам вікно відкрила –

два!

Полетіли ми птахами

над іржавими дахами:

десь там люди попід нами

й дерева.

Ми на землю задивилися згори –

три!

Теплий вітер нас лоскоче,

хмарка наздогнати хоче –

і не може нас догнати.

Не набридне нам літати!

Будем далі рахувати:

сорок! Тисяча! Мільйон!

Летимо, закривши очі –

хай приходить він щоночі

цей легкий небесний сон.

Мадам і Портос – з чудовою ліричною кінцівкою, І ті "Шалахмунеси", що в кожній хаті живуть, не тільки, звичайно, що у Фальковичевій:

Другий рік у нашій хаті,

симпатичні, волохаті,

тишком-нишком, десь під ліжком

Шалахмунеси живуть.

На Кудикиній горі

«Про котів і про собак»

Видавництво «СТАРИЙ ЛЕВ»
Автор: Григорій Фалькович
Ілюстрації: Наталія Ярова
Рік видання: 2012 p.
Вік: 3-5
К-ть сторінок: 32
Книга віршів Григорія Фальковича стане неймовірно гарним подарунком для дітей і дорослих, які люблять домашніх улюбленців, котів і собак, а також полюбляють поезію для дітей. Веселі, вигадливі, кумедні вірші ілюстровані надзвичайними роботами Наталі Ярової.

Смик-тиндик

Григорій Фалькович. Смик-Тиндик: Вірші. – Харків, Мікко, 2009

Книга: Абетка - Г. Фалькович.

Категория: АзбукиПроизводитель: Издательство MikkoISBN (артикул): 978-617-588-019-7; 9786175880197Код товара: 2538488Вес: 0,5 кг.

Книга: Абетка - Г. Фалькович.

Автор: Григорій Фалькович
Вікова категорія: для дітей дошкільного віку
Мова видання: українська, російська
Кількість сторінок: 70 с.
Папір: офсетний, кольорові ілюстрації
Розміри: 20,5х26 см.
Обкладинка: тверда

---

Ця абетка - перший крок малюка до дивовижного світу книжок. У веселій віршованій формі автор веде хлопчиків і дівчаток стежинкою від "А" до "Я".

Григорій Фалькович. Шляхами Біблії пройшла моя душа: Вірші. – К.: Лікей, 2000;

  Григорій Фалькович. Чудер-наський Zоо: Вірші. – К.: Грані-Т, 2007;

 Григорій Фалькович. Про жабку Гапку: Вірші. – Тернопіль, Богдан, 2008;

  Григорій Фалькович. Засинає ліва ніжка: Вірші. – Тернопіль, Богдан, 2008;

  Григорій Фалькович. Смик-Тиндик: Вірші. – Харків, Мікко, 2009;

Григорій Фалькович. Сумна історія: Вірші. – Тернопіль, Богдан,2010;

  Григорій Фалькович. Абетка: Вірші. – Харків, Мікко, 2011;

  Григорий Фалькович. Азбука: Стихотворения. – Харьков, Мікко, 2011;

 Григорій Фалькович. Фікулі: Вірші. – Тернопіль, Богдан, 2011;

 Григорій Фалькович. Хвацькі вірші: Вірші. – Київ, А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2011.

Джерела:

http://posnayko.com.ua/ru/reader/knizhnaya-polka/grigoriy-falkovich.html

http://poglyad.com/blog-21/post-522

http://hotline.ua/knigi-detskaya-hudozhestvennaya-literatura/smik-tindik-29040/

http://pen-ua.com/chleny_pen_clubu/Falkovych.htm

http://7iskusstv.com/2014/Nomer5/Falkovich1.php