ВІРШИК ПРО МОВИ
В кожній мові, в кожнім слові –
Роздум, радість чи журба.
Мову хвилі знає річка,
Мову річки знає берег,
Мову берега – верба.
Мову квітів знає бджілка,
Мову білки знає гілка,
Мову гілки – мурашиний
Зосереджений народ.
Знає вітер мову білки,
Знає вітер мову гілки,
Річки, пташки і мурашки –
Тож бо вітер – поліглот.
Як він вернеться згори –
Ти із ним поговори,
Та завжди собою будь:
Рідну мову не забудь.
Алітерація
Соловейко, як принаду,
Розсипає серенаду:
Не аби кому у лісі –
Він співає солов'їсі.
Соло в лісі –
Солов'їсі...
З вірша "Чорний пес породи Джейк" – Собаки, люди та народи бувають різної породи...
Хто на повідку
Таксу, спритну та швидку,
Я веду на повідку.
Рветься такса з повідка –
Аж болить мені рука.
Ну, чому ж вона така –
Надто спритна та швидка?
А вона, як раз в той час,
Ось що думала про нас:
– Я тягну на повідку
Цю істоту нелегку.
Ну, чому ж вона така –
Надто неповоротка?
Так воно у світі є –
Кожен думає своє.
ТЕОРІЯ ВІДНОСНОСТІ
З точки зору кашалота
Навіть лев – дрібна істота,
Хоч для мух і для комах:
Велетенський – просто жах!
Для жирафа чи слона:
Миші – їжа несмачна,
Хоч для змія чи кота:
Свіжа мишка – смакота!
А за стандартами макак
(Макаки й досі мислять так!)
Найгарнішими у світі
Є вони та їхні діти.
Свідчать приклади оті:
Все відносно у житті.
Тож, мій друже, не журись,
Розпрямися, посміхнись,
Стань упевнішим нараз:
Знай, що зараз, в цей же час,
У своїй журній журбі
Дехто заздрить і тобі –
Він готовий із тобою
Помінятися судьбою.
Про заздрощі
...В кожного життя своє, тож, радій тому, що є..
Сперечалки
Сперечались олівець
І біленький папірець:
Та й поплив на папірці
Білий човник по ріці.
Сперечались бджоли літом
Із гречаним щедроцвітом,
І від тої суперечки
Вийшов добрий мед із гречки.
Сперечаються й донині
Горобці на горобині:
Чи не родичка вона,
Горобцям горобина?
Сперечалися брати:
В кого більше доброти,
А коли добріші стали,
Сперечатись перестали...
КАЧЕНЯ І ГУСАЧОК
На подвір'ї в тьоті Нюсі
у паркані – дірочки:
там гуляли білі гуси
і біленькі качечки.
І в сусідки тьоті Бусі
у паркані дірочки:
там рябі гуляли гуси
і рябенькі качечки.
Дреньки-бреньки, дреньки-бреньки:
подружили, як рідня –
гусачок один рябенький
і біленьке каченя...
Непоспіхом, наспівуючи Баха
Матляєв Іван. 11 років, НХМУ, кер. Олена Агамян
Непоспіхом, наспівуючи Баха,
Кудись чимчикувала черепаха.
А десь по справах біг сусідський кіт,
Мугикаючи супермодний хіт.
А їм назустріч рухалась гадюка –
Вона повзла й насвистувала Глюка.
А у навушник – не попсу, не джаз –
Народну пісню слухав дикобраз.
Я теж кудись ішов, хоч не співав –
Я слухав тишу і розкошував.
Хоч не в усіх однакові смаки,
Я з усіма дружив би залюбки.
А ти?
Пара для кальмара
...Не секрет, що для кальмара африканський слон не пара...
Чайкам хочеться чайку – Мрія завжди молода...
Концерт
Волохата синя гусінь
Цілий день була не в дусі:
І у спокої, і в русі
Щось гуло у лівім вусі.
З’ясувалося, що це –
Не гудіння, а концерт,
А музиками були
Два джмелі і дві бджоли.
Це ніякий не секрет:
Два дуети – вже квартет.
Про два рояля
Два роялі, рук – чотири:
Арифметика якась.
Раптом! Музика! Без міри! –
Просто в душу пролилась.
А душа іще не звикла
До таких солодких мук –
Наче хвилі, через вікна
Перехлюпується звук.
Він пливе, минає арку,
Він відлунює у парку,
У самітньому дворі,
В квітах, в небі, у Дніпрі.
І ніхто уже не знає,
Звідки музика лунає,
Де ті клавіші, ті руки,
Ті роялі, аж дві штуки...
Про кита й про Китай, із вірша "Географічні друзі":
В кашалота я спитаю
про дорогу до Китаю,
і про те, чи варто там,
у Китаї, жить китам?..
Осінні тавтології
То ледь-помалу, то щосили
Дощі дощами задощили
У нашім парку, де, сумне,
Сумує листя листяне.
Мабуть, ще трохи – й під ногами
Сніги засніжаться снігами,
І так досніжаться вони
Аж до весняної весни.
А навесні – в це вірить варто:
Жартівники зжартують жарти,
І сонце сонячно злетить,
Як м’яч – з блакиті у блакить.
Загадка
Хто це, хто іде по світі
В дощовій осінній свиті,
І така в нього хода,
Що коли заходить в місто,
Облітає жовте листя,
Жовте листя опада.
Рівно тридцять днів підряд
Ходить місяць ....
(листопад ).
Сіла Маня за уроки
Сіла Дора за уроки
Стихотворение (на украинском языке)
Деречина Аня, 6 років, студія «Барвінок», кер. Лариса Судак
Сіла Дора за уроки –
Роздивлялась на всі боки,
Прикладала до лиця
Руку, ручку, олівця,
М’ятну жуйку пожувала,
Потихеньку заспівала,
Малюкові з дитсадка
Показала язика,
З’їла печиво – три штуки,
Відпочила, мила руки –
Дуже довго руки мила,
Бо таке пахуче мило,
Потім знову до лиця
Прикладала олівця...
Що ж вона учила знову –
Математику чи мову?
Броня зиму малювала
Зимові каніку ...
Відурочено уроки,
Відперервано перерви:
Ми не ходимо до школи –
Заспокоюємо нерви.
Відконтролено контрольні,
Відоцінено оцінки –
Будем свято святкувати
Новорічної ялинки.
Буде зимно-сніжно-дивно,
Буде вогників без ліку:
Задля того ми й вчимося,
Щоб довчитись до каніку…
Переляк
Я усіх навчу вас, як
Подолати переляк.
Ні, мабуть, не докажу:
Ще не можу, ще дрижу
Горіхове лихо
Матляєв Іван. 11 років, НХМУ, кер. Олена Агамян
Найлихіше з-поміж лих,
Злізло Лихо на горіх,
Та й вмостилось на горісі,
Щонайвищому у лісі.
Ну, таке воно страшнюче,
Ну, таке гидке-гидюче,
І таке, пробач, смердюче,
Що зі страху, із журби
Затремтіли всі дуби.
А іще я чув, крім того,
Що за Лихом, зла й німа,
Лазить Погань мокронога –
Навіть назви їй нема...
Не дурніший я за всіх –
Омину отой горіх,
Не піду у чорний ліс,
Де горіх на лихо зріс.
Краще вдома, у садочку,
Вип'ю чаю в холодочку,
Та й тебе спитаю стиха:
Як ти ставишся до Лиха?
ЧИМ СЬОГОДНІ ПАХНЕ РАНОК
Чим сьогодні пахне ранок? –
тим, що буде на сніданок,
на обід і, взагалі –
тим, що буде на столі...
Перший сніданок (уривок)
Добрим буде кожен ранок,
Якщо добрим був сніданок...
Не давайте мені їсти
Я наївся досхочу –
Тільки дихаю й мовчу,
Бо уже мені до рота
Не пролізе навіть шпрота,
Навіть макова зернинка
Чи зернинки половинка.
І не встати, і не сісти,
Тож я змушений сказать:
Не давайте мені їсти –
Ще хвилин, приблизно, п’ять.
Перекочується кіт
З живота та й на живіт,
А у тому животі:
Жваві рибки золоті,
Сорок грам твердого сиру,
Цілих п’ять ковтків кефіру,
Збитий крем, м’ясні обрізки,
Дві відварені сосиски,
Дві вершкові карамельки,
Півтори сирих сардельки,
Глазурований сирок,
Свіжий курячий пупок,
Ще й вчорашній холодець
І яєчня з двох яєць.
Ледве дише бідний кіт:
Заболів йому живіт,
Штрикає у боці,
Тіпає у оці.
Їстимеш усе гуртом –
Станеш отаким котом.
ПІТОН
Склалась думка у Пітона,
що живе він монотонно:
тільки їсть і тільки спить...
Ну, хіба ще в сні хропить.
Сумно й нудно. Ось чому
забажалося йому
трохи інших декорацій,
світла, музики, овацій.
І тепер на круглій сцені,
а, точніше, на арені,
з булавою і м'ячем
він працює циркачем.
У Пітона все прекрасно,
він радіє, як дитя.
Головне - це своєчасно
поміняти стиль життя.
Григорий Фалькович
Драконівські закони
Матляєв Іван. 11 років, НХМУ, кер. Олена Агамян
Жив собі колись дракон –
Мав дракон такий закон:
Слабших себе – не займати,
А сильніших – пробачати,
А, крім того – не ковтать
Дітлашню й жіночу стать,
А коли іде зима –
Зігрівати задарма
З кожної своєї пащі
Всіх голодних і пропащих,
Й пригощати їх узваром –
Поміж іншим, теж задаром...
Он які були дракони
І драконівські закони.
Ковбаса
Ковбаса, іще дівчатком,
Називалась поросятком:
У дворі з братами гралась,
Всім довкола посміхалась,
Завжди бігала босою...
Потім стала ковбасою.
Ковбаса, іще хлопчатком,
Називалася лошатком:
Наздогнати її в лузі
Не могли гривасті друзі,
Потривожена трава
Коливалась, як жива
Й лоскоталася росою...
Потім стала ковбасою.
...Далі я писать не смію.
Залишилося сказать:
Я, здається, розумію
Тих, що м'яса не їдять.
Верблюд
Всім відомо, що Верблюди –
Це також колишні люди,
Правда, зверхні та пихаті,
Довгоногі та губаті,
Що плювалися у хаті,
На майдані й у дворі –
Навіть і при дітворі.
Так століття проплювали,
Й еволюціонували:
Від паганої людини
До нормальної тварини.
Пропливло чимало літ.
Вже давно чекає світ –
Флора, фауна й т. д. –
Чи Верблюд не підведе,
Чи наступний зробить крок,
Як то кажуть, до зірок:
Від нормальної Тварини –
До нормальної Людини.
ХВОСТИ
Сірий вовчик, лев і птах,
Поні волохаті –
Всі з хвостами, при хвостах,
Всі такі хвостаті.
І собаки, і коти,
І слони, і миші:
Де не глянь, хвости, хвости –
З ними красивіше.
Тільки в нас хвостів нема,
Чи то літо, чи зима:
Ні у мами, ні у тата,
Ні у маминого брата.
Ще й сусіди й гості –
Геть усі безвості.
У такій родині
Сумно жить дитині.
Григорій Фалькович "Смик Тиндик", видавництво Мікко
Арончик і корова
Кащенюк Богдана, 7 років, шк. № 128, кер. Лариса Судак
У Арончика Діброва,
На бульварі В. Перова,
Сам я чув – даю вам слово –
П'ятий день живе корова.
З Пирогова,
Із села:
Все життя там провела.
Він уже до неї звик:
В неї – роги і язик,
Скаже «Pleаsе!», як їсти схоче,
Вдячно рогом полоскоче,
Ремиґне, оближе ніс,
Потім знову скаже «Plеаsе!»,
Та й читає крупним шрифтом,
А гуляти їздить ліфтом,
Бо вона, бач, не така,
Щоб ходити пішака –
П'ятий день як городська.
Казаровицька Поліна, 7 років
Ні, найкращі вуса –
Не в того індуса,
Що живе в готелі
У самому Делі,
І не в діда Толі
На старім Подолі,
Й не в дядька Кіндрата,
Вовчиного тата...
Знайте, любі діти,
Правду ніде діти:
Справжній гарновусик –
То наш кіт Марусик.
Васильченко Маша, 6 років, студия «Барвінок», кер. Лариса Судак
У кота мого кота
Шорстка ніжно-золота,
А в мого кота – сіренька,
Тільки грудочка біленька.
Ми кота мого кота
Підібрали на свята:
Від ворон біля воріт
Врятував його мій кіт,
І сказав йому: – Ходім,
Будеш ти котом моїм!..
Зранку, щойно поїмо,
Ми гуляти ідемо:
Я іду з моїм котом,
На ім’я Великий Том,
А мій кіт іде з котом,
На ім’я Маленький Том –
Ми гуляємо гуртом.
То була його рука...
«Я сьогодні пастушок» Васильченко Маша, 6 років, студія «Барвінок, кер. Лариса Судак
Я сьогодні па-сту-шок:
Я шукаю за-ти-шок,
І з вівчаркою напару
В за-ти-шок жену отару.
В нас на двох – одна сопілка,
Сумка, таткова мобілка,
Книжка, жуйка, бутерброд
І у термосі компот.
Я сьогодні па-сту-шок:
Випасаю му-ра-шок.
А над нами теж отари –
Хтось пасе небесні хмари.
Я додумався.
Бо про когось дещо взнали.
Люблю
Я люблю любити маму,
І крутити телефона,
І свою стару панаму
Кидать з нашого балкона.
Я люблю любити тата,
І зимові сніжні кручі,
І поволі колупати
Мило ніжно-запахуче.
Я люблю любити свого
Дідуся, ще не старого,
І бабусю, як всі діти,
Теж люблю її любити.
Вірних друзів я люблю,
Літо, сонце, мандри, квіти…
Я люблю усе любити,
І за це себе люблю.
Чарівник
Спати я іще не хочу.
Спати я ще не готова.
Хай заснуть спочатку очі –
Потихеньку, поступово.
Потім хай заснуть косички,
Далі – брови, ніс і щічки,
Ліве вушко, праве вушко,
Потім – шийка і подушка,
Потім – ковдра, потім – ліжко,
Ліва ніжка, права ніжка.
Ну, а ручки, що вони?
А про ручки вже й не знаю.
Я, напевне, засинаю…
Я давно вже бачу сни…
НЕ НАБРИДНЕ НАМ ЛІТАТИ
Ми мерщій наділи крила –
раз!
Броня нам вікно відкрила –
два!
Полетіли ми птахами
над іржавими дахами:
десь там люди попід нами
й дерева.
Ми на землю задивилися згори –
три!
Теплий вітер нас лоскоче,
хмарка наздогнати хоче –
і не може нас догнати.
Не набридне нам літати!
Будем далі рахувати:
сорок! Тисяча! Мільйон!
Летимо, закривши очі –
хай приходить він щоночі
цей легкий небесний сон.
Мадам і Портос – з чудовою ліричною кінцівкою, І ті "Шалахмунеси", що в кожній хаті живуть, не тільки, звичайно, що у Фальковичевій:
Другий рік у нашій хаті,
симпатичні, волохаті,
тишком-нишком, десь під ліжком
Шалахмунеси живуть.
Книга: Абетка - Г. Фалькович.
 | Категория: АзбукиПроизводитель: Издательство MikkoISBN (артикул): 978-617-588-019-7; 9786175880197Код товара: 2538488Вес: 0,5 кг. |
Автор:
Григорій Фалькович
Вікова категорія:
для дітей дошкільного віку
Мова видання:
українська, російська
Кількість сторінок:
70 с.
Папір:
офсетний, кольорові ілюстрації
Розміри:
20,5х26 см.
Обкладинка:
тверда
Ця абетка - перший крок малюка до дивовижного світу книжок. У веселій віршованій формі автор веде хлопчиків і дівчаток стежинкою від "А" до "Я".
Григорій Фалькович. Шляхами Біблії пройшла моя душа: Вірші. – К.: Лікей, 2000;
Григорій Фалькович. Чудер-наський Zоо: Вірші. – К.: Грані-Т, 2007;
Григорій Фалькович. Про жабку Гапку: Вірші. – Тернопіль, Богдан, 2008;
Григорій Фалькович. Засинає ліва ніжка: Вірші. – Тернопіль, Богдан, 2008;
Григорій Фалькович. Смик-Тиндик: Вірші. – Харків, Мікко, 2009;
Григорій Фалькович. Сумна історія: Вірші. – Тернопіль, Богдан,2010;
Григорій Фалькович. Абетка: Вірші. – Харків, Мікко, 2011;
Григорий Фалькович. Азбука: Стихотворения. – Харьков, Мікко, 2011;
Григорій Фалькович. Фікулі: Вірші. – Тернопіль, Богдан, 2011;
Григорій Фалькович. Хвацькі вірші: Вірші. – Київ, А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2011.
Джерела:
http://posnayko.com.ua/ru/reader/knizhnaya-polka/grigoriy-falkovich.html
http://poglyad.com/blog-21/post-522
http://hotline.ua/knigi-detskaya-hudozhestvennaya-literatura/smik-tindik-29040/
http://pen-ua.com/chleny_pen_clubu/Falkovych.htm
http://7iskusstv.com/2014/Nomer5/Falkovich1.php
.jpg)
