субота, 21 лютого 2015 р.

Всеволод Нестайко "Пригоди в лісовій школі"


Всеволод Нестайко "Дивовижні пригоди в лісовій школі"(щоб слухати аудіокнигу, натисніть на назву)





До 82 річниці Всеволода  Нестайка
 Урок позакласного  читання  в 2 класі за повістю-казкою В.Нестайка
«Дивовижні  пригоди  в  лісовій  школі».
Мета уроку: прищеплювати дітям любов до читання, цікавість до дитячої книги на прикладі творчості Всеволода Нестайка;Вдосконалювати навички правильного, свідомого, виразного читання; розвивати мислення, пам ять;
виховувати почуття дружби та взаємодопомоги; розвивати інтерес до навчання, створюючи оптимальні умови навчання через групову роботу.

                                                               Хід уроку
1.     Повідомлення теми уроку
Робота в групах
Перша та  друга група (перший ряд) отримують завдання відібрав ти серед отриманих карток тільки назви тварин ( Додаток 1).
Третя та четверта група (другий ряд) отримують завдання  серед запропонованих карток відібрати тільки жанри художніх творів народної творчості (Додаток 2).
П ята та шоста  група отримують завдання серед запропонованих карток відібрати тільки  імена та прізвища письменників (Додаток 3).
(На кожному ряду відповідає та, група, яка закінчила роботу першою.
Група, яка закінчила другою називає зайві слова).
     - Прочитайте назви тварин.
- Назвіть зайві слова.
- Прочитайте види художніх творів.
- Назвіть зайві слова.
- Прочитайте імена письменників.
- Назвіть зайві слова.
- Який з названих жанрів дуже люблять всі діти?
- Який ваш улюблений письменник?
- Що об’єднує всіх цих тварин?
- Тема  нашого уроку «Дивовижні пригоди в лісовій школі» Всеволода Нестайка.
2.     Знайомство з  фактами біографії письменника.
«Довідкова служба» повідомляє заздалегідь підготовану інформацію про письменника (Додаток 4).
     - Коли народився письменник?
- Які назви його творів ви запамятали?
- На скільки мов світу перекладено його твори?
3.     Гра «Розшифруй  імя героя».
Діти читають зашифровані імена героїв, на екрані зявляються ілюстрації з книжки з портретами героїв (Додаток 5).
4.     Зустріч з героями лісової школи.
Діти в костюмах учнів лісової школи представляють свого героя (Додаток 6).
5.     «Знайди відповідність»
Діти з’єднують ім’я вчителя і предмет, який він викладає (Додаток 7).
Робота в групах. Скласти розклад уроків на один день для лісової школи.
Фізкультхвилинка
Пісня (Додаток 8).
6.     Робота над улюбленим  уривком.
Робота в групах.
Перша і друга група отримують завдання прочитати уривок вправою «Стрибки по грудках» (Читається перше та останнє слово в кожному рядку).
Третя та четверта група отримують завдання прочитати  уривок «Ланцюжком».
П ята та шоста група отримують завдання прочитати  уривок за особами.
Діти готуються 1 -2 хвилини до виконання завдання (перша, друга, третя, четверта групи проглядають текст,а п ята та шоста розподіляють ролі).
Завдання перед читанням: прослухати уривок і сказати чим схожа лісова школа на звичайну? (Додаток 9).
7.     
8.     Підсумок уроку.
     Робота в групах. Діти обговорюють питання:
- Чого нас навчає ця казка?
   Кожна група презентує свій варіант відповіді.
Додаток 1
 Порося, ведмедик, лоза, лис, рись, коза, вовк,  ліс, білка, борсук, рис, гілка, лось, заєць, їжак, кіт, кит.
Додаток 2
 Казка, абзац, оповідання, речення, прислів я, текст, вірш, повість, загадка.
Додаток 3
Анатолій Костецький, Ліна Костенко, Ані Лорак, Микола Сингаївський, Андрій Шевченко, Всеволод Нестайко, Леся Українка, Віталій Кличко, Максим Рильський.
Додаток 4
    Всеволод  Зиновійович  Нестайко  народився  30  січня  1930  року в  місті  Бердичеві  на  Житомирщині. Після  втрати  батька  вони  з  мамою  переїжджають  до  Києва. 1947  року, скінчивши десятирічку, вступає на  слов янське  відділення  філологічного  факультету  Київського  університету.
   Нелегкими  були  повоєнні  роки  Всеволода  Нестайка: голодними, але  то  були  роки  юності  і  студентства,  які запам ятовуються  на  все  життя. В.Нестайко  працював  у  редакціях  журналів  «Дніпро», «Барвінок», у  видавництві  «Молодь». З  1956  по  1987  рік  завідував  редакцією «Веселка».
    Всеволод Нестайко — лауреат літературної премії імені Лесі Українки (за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі»), премії імені Миколи Трублаїні (за повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків»), премії імені Олександра Копиленка ( за казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя»).
   1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г. Х. Андесена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури
    Книги В. Нестайка перекладено двадцятьма мовами світу, в тому числі англійською, німецькою, французькою, іспанською, російською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою та іншими
Додаток 5
 ашюрХ кюнабаК, килйахиМ окнедемдеВ, кидуР окневосиЛ,аксїаР уянМ, акчоріВ кучрівиВ, аніЗ окшебеБ, яроБ куС, ясоК ьнахуВ, ясаВ нициК, окьлоК акчюлоК, кичвоВ окневоВ.
Додаток 6
Кося Вухань –кмітливий, життєрадісний зайчик. У нього завжди багато цікавих ідей. Переміг власні страхи.
Колько Колючка – найкращий друг Косі Вуханя, підтримує всі його ідеї. У минулому – боягуз.
Михайлик Ведмеденко – син директора лісової школи. Вовчик хотів до нього підлизатися, але Михайлик його розкусив. Добрий, всім хоче допомогти.
Вовчик Вовченко – забіяка, дуже любить дражнитися. Був помічений у брехні та розпусканні зубів.
Рудик Лисовенко – все повторює за Вовчиком: дії, слова. Особлива прикмета – не вимовляє літеру «р».
Раїска Мняу – смілива, перша, хто дала відсіч Вовчику, після чого він став її побоюватися.
Вірочка Вивірчук – маленька, завжди усміхнена білочка. Допомагала Раїсці, Косі та Колькові  врятувати Вовчика від Шакала Бацили.
Соня Лось – тихе, спокійне лосеня. За її спину не раз ховався Кося Вухань.
Хрюша Кабанюк – лінькувата, обожнює баранки. Спочатку весь час ревіла, чим втягнула своїх друзів у халепу.
Зіна Бебешко –лісове козеня, дружить з дівчатками лісової школи.
Боря Сук – спокійне виховане борсученя. Ніколи не сперечається.
Вася Кицин – мав котяче прізвище та ім я, а виявився справжнім левом.
Додаток 7
 Бегемот  Гіпопотамович                    ведмежа  мова
 Лисавета Патрикіївна                        математика
 Жирафа  Жирафіївна                         історія
 Макак  Макакович                             географія
 Мамонт  Африканович                      сольфеджіо
 Пантера  Ягуарівна                            фізкультура
 Бурмило Михайлович                       лісознавство
Додаток 8
 Дуже нас колись лякали
Хулігани і шакали.
Ми боялися, тремтіли,
Слова їм сказать не сміли.
А тепер вже, а тепер
Ми не боїмося.
З хуліганів ми тепер
Дружно сміємося.(на музику пісні Г.Гладкова «Пісня про чаклунів» із фільма «Новорічні пригоди Маші та Віті»
Додаток 9
      Кося ще раз  зітхнув  і  повільно  поплентався  за  Кольком  у  клас.
      Бурмило  Михайлович  одкрив  журнал  і  подивився  на  клас:
- Хто  не  виконав  завдання,  піднесіть  лапу!
Всі завмерли.  Лапу  не  підніс  ніхто.
- Гаразд.  Починаю  викликати.
   Кося  Вухань  ліг  на  парту  грудьми  й  сховався  за  спину  Соні  Лось, що  сиділа  попереду.
- Вовченко!
 «Ху! – полегшено  видихнув  Кося. – Пронесло!»
- А  скажи, Вовченко, що було  задано  на  сьогодні.
- Е-е…на  сьогодні… було… задано… було  на  сьогодні… е-е… - Вовчик
енергійно  махнув  лапою  знизу  вгору, що  означало: «Підказуйте,  чорти,  швидше!»
- Провідміняти  «ведмідь», - підказала  Зіна  Бебешко.
- Проведмежати… е-е… о-о…  ведмінь… - прохарамаркав  Вовчик.
- Хе! – скривився  Бурмило  Михайлович. – Ну,  давай,  «ведмежай»,  артист! Тільки  не  підказуйте!  Хай  сам  «ведмежає».
Вовчик  Вовченко  безпорадно  озирнувся  навколо  й  почав:
- Ну… ну…я… е-е… я – ведмідь… ти – ведмідь… він – ведмідь… Ми…
 е-е…ведмеді… ви – ведмеді… вони – ведмеді…
- Овва! Багато  вас,  ведмедів,  назбиралося, - усміхнувся  директор.
Клас  зареготав.
  




число                                                                                                             підпис

неділя, 15 лютого 2015 р.

Оксана Сенатович "Малий віз"

Оксана Сенатович. Біографія.










Оксана Сенатович народилася 2 січня 1941 року в м. Бережани Тернопільскої області, у сім'ї вчителів — Павла Зеноновича Сенатовича і Марти Сигізмундівни Орнатовської. Після закінчення у 1957 році Завалівської середньої школи з відмінним атестатом і золотою медаллю, навчалась у Львівському політехнічному інституті. У 1960-ті роки працювала інженером, у 1970-ті — на профспілковій роботі, зокрема у Будинку технічної творчості молоді та юнацтва, із середини 1980-х — на творчій роботі, 1993—1997 — головний редактор щомісячної газети «Діти Марії». Неодноразово перебувала в сусідній з Бережанами Козовій.
Померла 31 березня 1997 року у Львові, похована на Личаківському цвинтарі поруч із своїм чоловіком, поетом Володимиром Лучуком (1934—1992).







Творчість
До закінчення школи мала чималий поетичний доробок, який складався із десятка зошитів з віршами. Навчаючись у Львівському політехнічному інституті, поетеса дебютувала добіркою віршів у збірнику «Яблуневий цвіт» (1961). А перша власна поетична збірка «Стебло» вийшла 1968 року. Потім побачили світ наступні поетичні збірки — «Діапазон весни» (1979), «Голубий голос» (1984), «Чоловік з трояндою» (1986), а також поетичне вибране — «Обличчям до голуба» (1990).

Проте найяскравіше розвинувся талант письменниці у поезії для дітей. Вийшли друком такі збірки: «Червоні лелеки» (1970), «Вісім сотень колобків» (1972), «Вчиться вересень читати» (1977), «Сніговик» (1981), «Живемо в одному домі» (1983), «Шпаки на колесах» (1989), «Соловейку, тьох-мажор!» (1990), «У краєзнавчому музеї: Азбука для Левка» (1992). А 1991 року до 50-річчя ОксаниСенатович вийшло вибране під назвою «Вчиться вересень читати», куди увійшов також оновлений варіант повісті «Не виростуть хлопці без дощу», перше видання якої з’явилося ще 1974 року.

Оксана Сенатович в останній рік життя написала 2 повісті для дітей — «Пані Будьласка і вуйко Пампулько» та «Про Люлька Смока і Котів—– місто чудес(не)». Перша з них посмертно була надрукована у журналі «Соняшник» (2000) і вийшла окремим виданням (2007), друга лише фрагментарно друкувалася в газеті «Діти Марії», яку письменниця редагувала упродовж чотирьох із лишком років наприкінці свого життя. Остання повість Оксани Сенатович уперше була надрукована повністю в журналі «Педагогічна думка» (2007, № 1) і увійшла до вибраного письменниці «Малий Віз» (2007), що з’явилося в серії «Хрестоматія школяра».


 
Оксана Сенатович "Малий віз"


Оксана Сенатович "Малий віз"

пʼятниця, 13 лютого 2015 р.

Дванадцять місяців. Українська народна казка Гуцульщини

Дванадцять місяців
Українська народна казка Гуцульщини



Був чоловік та й жінка. Мали вони дівчинку. Мама вмерла, а дівчинка лишилася. Тато другий раз оженився і взяв мачуху з дитиною. Так та дівчинка бідувала, підлогу під коровою щорання і щовечора мила. Так її мачуха зицирувала *. Дуже ненавиділа мачуха ту дівчинку. Вона її від’їдала від хати. Хотіла, аби тато відігнав її геть. А тато все каже:
— Най дитина буде коло хати. Ти ж у її мами в хаті, ти ж у її мами на ґрунті *. Та й хочеш дитину відогнати?
Тата не було дома, а мачуха, аби тої дівчинки збутися, в страшні морози висилає її в ліс за фіялками, аби дівчинка в лісі замерзла.
— Іди мені нарви фіялок!

Cамуил Маршак "Двенадцать месяцев"





Двенадцать месяцев
Знаешь ли ты, сколько месяцев в году? Двенадцать. А как их зовут? Январь, февраль, март, апрель, май, июнь, июль, август, сентябрь, октябрь, ноябрь, декабрь. Только окончится один месяц, сразу же начинается другой. И ни разу еще не бывало так, чтобы февраль пришел раньше, чем уйдет январь, а май обогнал апрель.

четвер, 12 лютого 2015 р.

Дітям поро письменників (біографії)

Володимир Рутківський ДЖУРИ КОЗАКА ШВАЙКИ

Дитячий журнал "Стежинка"

Зібрка поезій Олени Мікули "Чудова зірка"


Олена Іванівна МІКУЛА

Олена Мікула "Чудова зірка" - К.: Світло на Сході, 2009 - 96 стор., ч.-б. іл., обкл. тв..


Зміст:

пʼятниця, 6 лютого 2015 р.

Нетикет, або правила поведінки в Інтернеті



Виховання і нові технології


Нові покоління з'явилися в світі складних взаємозв'язків, часом незбагненних навіть для батьків. Діти швидко освоюють інтернет, соціальні мережі, різні чат-форуми та ігрові формати. Одночасно з розвитком нових технологій зростає їх здатність освоєння цієї області в геометричній прогресії.

З раннього віку діти та молодь віддані в розпорядження безмежного світу. У цьому є свої позитивні моменти, але також існує певний ризик, де особливо потрібні близькість і контроль з боку батьків.

четвер, 5 лютого 2015 р.

Янка Купала. Ці знаеш ты, дзяцюк нядбалы,

Ці знаеш ты, дзяцюк нядбалы,
І ты, дзяўчынка дарагая,
Лес гэты цёмны, лес падгалы,
Што з веку ў век нам байкі бае?

Цікавым вокам і душою
Шмат пераняць чаго там можна,
Як там усё само сабою
Жыве паважна, асцярожна.

Там звер туды-сюды шнуруе,
На гальлі птушка там трасецца,
Там хвойка з хвойкаю талкуе,
Як дзе кума з кумой на рэчцы.

Зімой сапе сцюдзёнай думай,
Улетку песнямі уп'ешся,
А ўвосень там – ах, шумы, шумы!
Не чуй – слязою абліешся!

Няхай жа свісьне ў ім сякера:
Застогне бедны ён, застогне...
О пушча, цёмная не ў меру,
Чыя душа з табой не дрогне?!

Янка Купала
1911-1912

Янка Купала - Паэма " Магила Льва " (З народнага падання)

Янка Купала - Паэма " Магила Льва "
(З народнага падання)

I

Нам продкаў кемкасць захавала
Шмат весцяў дзіўных з быўшых год,
Хоць гэтых весці ўжо нямала
Ў няпамяць кінуў сам народ.

Усё ж яшчэ штось засталося
Унукам з прадзедаў жыцця...
Няхай жа гэтыя калоссі
Мінуць скаранне небыцця!

Няхай той час, што згінуць мусіў
У беспрасветнай векаў мгле,
Для беспрыпыннай Беларусі
Хоць толькі ў песні ажыве.

Збіраць пачнем зярно к зярняці,
Былое ў думках ускрашаць,
Каб быт на новы лад пачаці
І сеўбу новую пачаць.

Пачнём дакапывацца самі
Разгадкі нашых крыўд і бед,
Што леглі цёмнымі лясамі
На нашай долі з даўных лет.

Пачнём някратаны паданні
Сачыць пад бацькаўскай страхой,
Шукаць ад рання і да рання,
А толькі хай шукае свой.

II

Янка Купала БАЙ

 
 
БАЙ
Бегаў бай па сьцяне
У чырвоным каптане,
Байку баіў. Ой, люлі!
Жылі пчолкі у вульлі...
Баіць ці не?
— Баіць!
Бегаў бай па сьцяне...
Шла вясна па вясьне,
Жылі пчолкі з году ў год,
Баіць ці не?
— Баіць!
Бегаў бай па сьцяне...
Ніхто пчолак не кране;
Самі мёд зьбіраюць той,
Самі ласваюць зімой...
Баіць ці не?
— Баіць!
Бегаў бай па сьцяне...
У тэй самай старане
Пустапасам труцень жыў,
Неяк з пчолкамі здружыў..
Баіць ці не?
— Баіць!
Бегаў бай па сьцяне...
Труцень кажа: «Дайце мне
Глянуць, пчолкі, у вульлёк,
Паспытаці ваш мядок!..»
Баіць ці не?
— Баіць!
Бегаў бай па сьцяне...
Ці так добра, ці так не, —
Пчолкі добрымі былі,
Трутня ў госьці прынялі...
Баіць ці не?
— Баіць!
Бегаў бай па сьцяне...
Труцень пальцам ня кіўне;
Пчолкі мёд нясуць да сот,
Труцень есьць ды есьць той мёд.
Баіць ці не?
— Не!

Янка Купала
 

Янка Купала. Ёлачка

Ёлачка
Верш
Аўтар: Раіса Кудашава
Пераклад: Янка Купала
Крыніца: Купала Янка. П'есы, пераклады \ Прадмова А. В. Сабалеўскага; уклад. Л. С. Курбенка — Мінск, Юнацтва, 1992. ст. 285

Ўзышла у лесе ёлачка,
У лесе і расла,
Узімку, ўлетку стройная,
Зялёная была.

Мяцеліца ёй песеньку
Пяяла: баю-бай,
Мароз сняжком атуліваў:
Глядзі не замярзай!

Пужлівы зайчык шэранькі
Пад ёлачкай скакаў,
Падчас і воўк, сярдзіты воўк,
Ускоч перабягаў.

Вось снег у лесе дрэмлючым
Пад полаззем скрыпіць,
І конік жвавы, сівенькі
Спяшаецца, бяжыць.

Вязе той конік саначкі,
А ў санках селянін,
Пад'ехаў ён пад ёлачку
І ссек у міг адзін.

Цяпер яна прыбраная
На свята к нам прыйшла
І шмат пацехі, радасці
Для дзетак прынясла

Тарас Шевченко. Плач Ярославни

Плач Ярославни (Cry of Jaroslavna) - Ukrainian poem of T. Shevchenko





[ПЕРЕСПІВИ ЗІ «СЛОВА О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»]
[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 342-345; 735-740.]

 ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ


В Путивлі-граді вранці-рано
Співає, плаче Ярославна,
Як та зозуленька кує,
Словами жалю додає.
— Полечу, — каже, — зигзицею,
Тією чайкою-вдовицею,
Та понад Доном полечу,
Рукав бобровий омочу
В ріці Каялі. І на тілі,
На княжім білім, помарнілім,
Омию кров суху, отру
Глибокії, тяжкії рани...
І квилить, плаче Ярославна
В Путивлі рано на валу:
— Вітрило-вітре мій єдиний,
Легкий, крилатий господине!
Нащо на дужому крилі
На вої любії мої,
На князя, ладо моє миле,
Ти ханові метаєш стріли?
Немало неба, і землі,
І моря синього. На морі
Гойдай насади-кораблі.
А ти, прелютий... Горе! Горе!
Моє веселіє украв,
В степу на тирсі розібгав.

Сумує, квилить, плаче рано
В Путивлі-граді Ярославна.
І каже: — Дужий і старий,
Широкий Дніпре, немалий!
Пробив єси високі скали,
Текучи в землю половчана, /343/
Носив єси на байда[ка]х
На половчан, на Кобяка
Дружину тую Святославлю!..
О мій Словутицю преславний!
Моє ти ладо принеси,
Щоб я постіль весела слала,
У море сліз не посилала,
Сльозами моря не долить.
І плаче, плаче Ярославна
В Путивлі на валу на брамі.
Святеє сонечко зійшло.
І каже: — Сонце пресвятеє
На землю радість принесло
І людям і землі, моєї
Туги-нудьги не розвело.
Святий, огненний господине!
Спалив єси луги, степи,
Спалив і князя і дружину,
Спали мене насамоті!
Або не грій і не світи...
Загинув ладо... Я загину!

СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ

Олександр Олесь «Княжа Україна»

 

Слово про Ігорів похід

Героїчна поема у переспіві Василя Шевчука.
Докладніше
Переглядів: 136