АЛЕВТИНА ВОЛКОВА. СІЧЕНЬ - ПРОСИНЕЦЬ. ВЕСНА СВІТЛА

АЛЕВТИНА ВОЛКОВА

  Алевтина Волкова випустила чотири книжечки під рубрикою "Якщо уважно довкола подивитися", які ведуть  у світ природи. У своїх оповіданнях письменниця прекрасно описує різні прикмети, за якими можна спостерігати навколо себе. Це дає можливість  побачити і відчути  багатогранність й неповторність природи у різні пори року.

Алевтина Волкова використовує лагідні і теплі слова, що зачаровує маленьких читачів і заохочує робити щось корисне для збереження й збагачення рідної природи.

Волкова Алевтина

Книжки розповідають про те, чим нас радує природа влітку, восени, взимку, весною.

Всі книжки серії:

Зима

Весна

Літо 

Осінь

zyma240310.djvu (2,1 МВ)

vesna150110.djvu (2,3 MB)

lito300711.djvu (1,9 МВ)

 

osin_120209.djvu (3,37 Mb)

                                   СІЧЕНЬ - ПРОСИНЕЦЬ

Січень – року початок, зимі середина, найбільш суворий з місяців. Народна мудрість каже, що у січні сонце повернуло на літо. А зима – на мороз. У цьому місяці найбільш ясні сонячні, але разом з тим і морозні дні. Сонце  іноді при сильному морозі  видається наче у кільцях. Це ознаки стійких морозів. За таку особливість і дістав місяць січень у давнину назву «просинець», а ще – «льодяний місяць», «лютовій».

Під міцною кригою застигли річки та озера. У казковій красі заснули бори та діброви. Глибокий зимовий спокій охопив природу.

Та що це? У морозяній тиші лісу чути якісь дивні звуки: то кришталевий дзвін, то тихе булькання. У глухому куточку засніженого лісу, серед острівця зелено – сріблястих ялин, дзвенить незамерзле джерельце. Клубочиться хмаринка пари, а над нею на голих гілках дерев, що нахилились до води, дрімають рябчики – гріються. Такі джерельця не замерзають і в люті морози. Вода пробивається через шар землі і на морозі здається теплою. Часто біля таких місць узимку збираються всі мешканці лісу не тільки напитися, але й погрітися. А навколо панує холод, усюди лежить сніг.

Та в кожній бруньці дерева, в корінці під снігом продовжується ледь помітне життя. Воно і на полях під снігом, і на луках…пройде ще небагато часу – і проб’ється життя назовні.

• Поясни, як  ти розумієш  назву оповідання А. Волкової.
• Які  назви  місяця  січня   згадує письменниця?  За  які  особливості  він їх  «дістав» ?
• Знайди  в  тексті   народну  прикмету.  Поясни,  як  ти  її  розумієш?
• Відшукай  у  тексті  оповідання  пояснення  про те, чому  джерельця  не замерзають  і в люті морози?

• «Намалюйте»  словесну  картину  глибокого  зимового  спокою  в природі.

                                

                          ВЕСНА СВІТЛА

Ще лежить надворі сніг, у затінку – зима, а на осонні – калюжі й перші проталини. Сніг під ногами вже м’який: станеш на нього – зразу ж провалюєшся. Вночі ще мороз,  а вдень сліпуче світить сонце. Вдалині сніг здається зовсім синім, а повітря свіже, і пахне незвично. Навколо так світло і якось по – новому радісно! Сонячне проміння лагідно гріє руки й обличчя. Воно зовсім не таке, як взимку, а густе, золотисте. З кожним днем сонечко все вище й вище піднімається над землею, усміхається людям. Посвітлішали фарби неба, стало воно тепер голубішим, просторішим. Від тепла сніг починає скрізь танути. На полях з’являються вже не тільки проталини, а й суцільні чорні смуги землі. Лише в лісі, між деревами, у глибоких западинах та ярах, куди ще не заглянуло сонечко, лежить сніг.

Ще кілька днів – і загомонять веселі струмочки. Утворяться вони від талого снігу. І все це – струмки і проталини, перші купчасті хмари, радісне пожвавлення в природі – і є ранньою весною, весною світла, її початком.

• Про які  весняні  зміни  в  природі  розповідає  А. Волкова  у своєму  оповіданні?
• Відшукай  у  тексті   оповідання  і  прочитай, що говориться про  повітря.
• Чи  відчував (-ла)  ти  запах  весняного  повітря?  Як  воно  «пахне»?
• Як  ти  розумієш  вислів  «загомонять веселі струмочки»?
• Чому  оповідання  має  таку  назву? Обґрунтуй  свою   думку.