Журнал "Ангеляткова наука"

Журнал "Ангеляткова наука"

Конкурс читців. Як виразно читати вірші? Приклад переможців конкурсів.

Конкурс читців. Як виразно читати вірші? Приклад переможців конкурсів.


Диана Козакевич победительница конкурса "Україна має талант"читает стих про бабушку

С.Михалков,"Не спать!".Читает Гоша Машков, 1 класс НГШ

Г.Остер,"Вредные советы".Читает Матвей Рюмин,2 класс НГШ 

 

Д.Хармс,"Очень страшная история"Матвей Рюмин,1 кл.НГШ

Андрей Усачев, "Паповоз".Читает Матвей Рюмин,1 класс НГШ

Іван Іранко "Лис Микита"

Іван Іранко "Лис Микита"

Іван ФРАНКО ЛИС МИКИТА

ЯЗЫК ЖЕСТОВ из журнала "Трамвай"

— Сколько языков вы знаете? — спросил я Машу и Петю.
— Русский, — ответил Петя.
— А я еще английский учу, — ответила Маша. — Всего получается два.
— Сколько бы языков вы ни знали, вы даже не догадываетесь о том, что кроме этого знаете еще один язык. И это

ЯЗЫК ЖЕСТОВ

1. Маша пожала плечами, а Петя замотал головой. — Мы не знаем такого языка, — сказали ребята. — Только что вы пользовались этим языком, — возразил я. — Маша пожала плечами и выразила свое удивление или сомнение. Петя замотал головой и выразил свое несогласие. 2. — Вот здорово! — сказал Петя и показал большой палец. — Восхитительно! — воскликнула Маша, захлопав в ладоши. — Расскажите об этом языке. — Нет ни одного человека на Земле, который не пользовался бы языком жестов, — начал я и поднял вверх указательный палец, подчеркивая важность темы. — В Колумбии даже составлен специальный словарь, где поясняются две тысячи жестов. 3. Многие жесты пришли к нам из глубокой древности и имеют свою историю. Большой палец, поднятый вверх или опущенный вниз, как знак одобрения или неодобрения был известен еще древним римлянам. Так после окончания поединка император давал знать: оставляет ли он жизнь гладиаторам или нет. 4. В течение многих веков также считалось: если кто-то при нас чешет голову или теребит одежду, то этим он выражает свое пренебрежение к нам. Образованные люди никогда так не делали. 5. Петя поднял руку и спросил: — Значит, все люди на Земле могут понять друг друга при помощи жестов? — Есть жесты, которые стали международными и понятны всем, — ответил я. — Например, поднятая рука — это просьба человека обратить на него внимание, ответить на вопрос. Но некоторые жесты одного народа могут быть непонятны другому народу. 6. Когда мы здороваемся, то пожимаем друг другу руки. Этот жест сейчас понятен всем. Хотя, например, китайцы в старые времена, здороваясь, пожимали руки самим себе. В наши дни этим жестом оратор приветствует слушателей. 7. А вот эскимосы, приветствуя друга, легонько стучат ему кулаком по голове и по плечам. Лапландцы трутся носами. 8. Жест приветствия египтян раньше напоминал отдачу чести: ладонь прикладывалась ко лбу. Сегодня примерно так же приветствуют друг друга военные. 9. Представители некоторых африканских народов в знак приветствия передают тыкву. Держат ее в правой руке, а левой поддерживают правый локоть. Это знак глубокого уважения. 10. Помните, Маша, выражая восхищение, захлопала в ладоши? А вот испанец или мексиканец сложат для этого три пальца, прижмут их к губам и воспроизведут звук поцелуя. Бразилец же, восторгаясь чем-то, возьмется за мочку уха. 11. Если испанец или итальянец указательным пальцем левой руки оттянет нижнее веко, это будет означать: «Осторожно!» 12. Если вы попадете в Тибет и встречный прохожий покажет вам язык — не огорчайтесь. Это будет означать: «Я ничего не замышляю против тебя. Будь спокоен!» Но для других народов этот жест оскорбителен. Вряд ли стоит им пользоваться, если вы не в Тибете.

13. А вот эти жесты во всем мире воспринимаются одинаково. Если во время разговора вы будете махать руками во все стороны, хлопать собеседника по плечу, крутить ему пуговицы, то любому человеку станет ясно: вы очень невоспитанный. 14. Палец, приставленный к губам, означает молчание. «Кивая» указательным пальцем, грозят или укоряют. Опустивши голову, показывают печаль. 15. Изображение пальцем языка змеи в штате Пенджаб (Индия) означает: «Ты лжец!». У русских согнутый указательный палец означает просьбу: «Разогни!», то есть перестань сочинять! 16. Порой мы употребляем эти жесты вслед за нашими предками по привычке, без особой нужды. Но иногда без жестов нельзя обойтись. Например, две футбольные команды из разных стран не поймут друг друга и судью, так как говорят на разных языках. К тому же им мешает шум на стадионе. Для таких случаев люди придумывают язык ПРОФЕССИОНАЛЬНЫХ ЖЕСТОВ. 17. А иногда человек даже не может раскрыть рта для произнесения слов. Например, под водой. И вот тогда без языка профессиональных жестов просто не обойтись. От знания жестов может зависеть жизнь водолаза. 18. — Ну что ж, настала пора прощаться, — сказал я ребятам. — Русские, прощаясь, машут кистью руки сверху вниз. Но латиноамериканец воспринял бы это как жест приглашения. А вот жители Андаманских островов на прощанье подносят ладонь знакомого к своим губам и тихонько дуют на нее. — Как здорово! — воскликнула Маша с Петей. И на прощанье мы подули друг другу на ладошки. Пока! Рассказал О. ОЛЕНЬЧА

Григорій Фалькович. Вірші

Григорій Фалькович

Сторінка поета на facebook, електронна пошта поета - mirvam@i.ua. 

ДИТЯЧА МОВА

Щира, кльова, щедрослова,
Хай живе дитяча мова!
А дорослу, перерослу,
Не люблю я, бо вона –
Перелякана й нудна.
Та – дитяча, неледача,
Хоч, буває, і заплаче –
Супер-класна, пре-чудова,
Дзвінко-різно-кольорова,
Зрозуміла квітам, звірю,
Кораблю і журавлю,
Я цій мові просто вірю,
Просто я її люблю.
Всім дорослим людям знову
Треба вчить дитячу мову.

ВІРШИК ПРО МОВИ

В кожній мові, в кожнім слові –

Роздум, радість чи журба.

Мову хвилі знає річка,

Мову річки знає берег,

Мову берега – верба.

Мову квітів знає бджілка,

Мову білки знає гілка,

Мову гілки – мурашиний

Зосереджений народ.

Знає вітер мову білки,

Знає вітер мову гілки,

Річки, пташки і мурашки –

Тож бо вітер – поліглот.

Як він вернеться згори –

Ти із ним поговори,

Та завжди собою будь:

Рідну мову не забудь.

Алітерація

Соловейко, як принаду,

Розсипає серенаду:

Не аби кому у лісі –

Він співає солов'їсі.

Соло в лісі –

Солов'їсі...

З вірша "Чорний пес породи Джейк" – Собаки, люди та народи бувають різної породи...

Хто на повідку 

Таксу, спритну та швидку,

Я веду на повідку.

Рветься такса з повідка –

Аж болить мені рука.

Ну, чому ж вона така –

Надто спритна та швидка?

А вона, як раз в той час,

Ось що думала про нас:

– Я тягну на повідку

Цю істоту нелегку.

Ну, чому ж вона така –

Надто неповоротка?

Так воно у світі є –

Кожен думає своє.

ТЕОРІЯ ВІДНОСНОСТІ

З точки зору кашалота

Навіть лев – дрібна істота,

Хоч для мух і для комах:

Велетенський – просто жах!

Для жирафа чи слона:

Миші – їжа несмачна,

Хоч для змія чи кота:

Свіжа мишка – смакота!

А за стандартами макак

(Макаки й досі мислять так!)

Найгарнішими у світі

Є вони та їхні діти.

Свідчать приклади оті:

Все відносно у житті.

Тож, мій друже, не журись,

Розпрямися, посміхнись,

Стань упевнішим нараз:

Знай, що зараз, в цей же час,

У своїй журній журбі

Дехто заздрить і тобі –

Він готовий із тобою

Помінятися судьбою.

 Про заздрощі

...В кожного життя своє, тож, радій тому, що є..

Сперечалки

Сперечались олівець

І біленький папірець:

Та й поплив на папірці

Білий човник по ріці.

Сперечались бджоли літом

Із гречаним щедроцвітом,

І від тої суперечки

Вийшов добрий мед із гречки.

Сперечаються й донині

Горобці на горобині:

Чи не родичка вона,

Горобцям горобина?

Сперечалися брати:

В кого більше доброти,

А коли добріші стали,

Сперечатись перестали...

КАЧЕНЯ І ГУСАЧОК

На подвір'ї в тьоті Нюсі

у паркані – дірочки:

там гуляли білі гуси

і біленькі качечки.

І в сусідки тьоті Бусі

у паркані дірочки:

там рябі гуляли гуси

і рябенькі качечки.

Дреньки-бреньки, дреньки-бреньки:

подружили, як рідня –

гусачок один рябенький

і біленьке каченя...

Непоспіхом, наспівуючи Баха

Матляєв Іван. 11 років, НХМУ, кер. Олена Агамян

Непоспіхом, наспівуючи Баха,

Кудись чимчикувала черепаха.

А десь по справах біг сусідський кіт,

Мугикаючи супермодний хіт.

А їм назустріч рухалась гадюка –

Вона повзла й насвистувала Глюка.

А у навушник – не попсу, не джаз –

Народну пісню слухав дикобраз.

Я теж кудись ішов, хоч не співав –

Я слухав тишу і розкошував.

Хоч не в усіх однакові смаки,

Я з усіма дружив би залюбки.

А ти?

 Пара для кальмара

...Не секрет, що для кальмара африканський слон не пара...

Чайкам хочеться чайку – Мрія завжди молода...

Концерт

Волохата синя гусінь

Цілий день була не в дусі:

І у спокої, і в русі

Щось гуло у лівім вусі.

З’ясувалося, що це –

Не гудіння, а концерт,

А музиками були

Два джмелі і дві бджоли.

Це ніякий не секрет:

Два дуети – вже квартет.

Про два рояля

Два роялі, рук – чотири:

Арифметика якась.

Раптом! Музика! Без міри! –

Просто в душу пролилась.

А душа іще не звикла

До таких солодких мук –

Наче хвилі, через вікна

Перехлюпується звук.

Він пливе, минає арку,

Він відлунює у парку,

У самітньому дворі,

В квітах, в небі, у Дніпрі.

І ніхто уже не знає,

Звідки музика лунає,

Де ті клавіші, ті руки,

Ті роялі, аж дві штуки...

Про кита й про Китай, із вірша "Географічні друзі":

В кашалота я спитаю

про дорогу до Китаю,

і про те, чи варто там,

у Китаї, жить китам?..

Осінні тавтології

То ледь-помалу, то щосили

Дощі дощами задощили

У нашім парку, де, сумне,

Сумує листя листяне.

Мабуть, ще трохи – й під ногами

Сніги засніжаться снігами,

І так досніжаться вони

Аж до весняної весни.

А навесні – в це вірить варто:

Жартівники зжартують жарти,

І сонце сонячно злетить,

Як м’яч – з блакиті у блакить.

Загадка

Хто це, хто іде по світі

В дощовій осінній свиті,

І така в нього хода,

Що коли заходить в місто,

Облітає жовте листя,

Жовте листя опада.

Рівно тридцять днів підряд

Ходить місяць ....

(листопад ).

Сіла Маня за уроки

Сіла Дора за уроки

Стихотворение (на украинском языке) 

Деречина Аня, 6 років, студія «Барвінок», кер. Лариса Судак

Сіла Дора за уроки –

Роздивлялась на всі боки,

Прикладала до лиця

Руку, ручку, олівця,

М’ятну жуйку пожувала,

Потихеньку заспівала,

Малюкові з дитсадка 

Показала язика,

З’їла печиво – три штуки,

Відпочила, мила руки –

Дуже довго руки мила,

Бо таке пахуче мило,

Потім знову до лиця

Прикладала олівця...

Що ж вона учила знову –

Математику чи мову?

 Броня зиму малювала

Зимові каніку ...

Відурочено уроки, 

Відперервано перерви: 

Ми не ходимо до школи –

Заспокоюємо нерви.

Відконтролено контрольні, 

Відоцінено оцінки –

Будем свято святкувати

Новорічної ялинки.

Буде зимно-сніжно-дивно, 

Буде вогників без ліку: 

Задля того ми й вчимося, 

Щоб довчитись до каніку…

Переляк

Я усіх навчу вас, як

Подолати переляк. 

Ні, мабуть, не докажу: 

Ще не можу, ще дрижу

Горіхове лихо

Матляєв Іван. 11 років, НХМУ, кер. Олена Агамян

Найлихіше з-поміж лих,

Злізло Лихо на горіх,

Та й вмостилось на горісі,

Щонайвищому у лісі.

Ну, таке воно страшнюче,

Ну, таке гидке-гидюче,

І таке, пробач, смердюче, 

Що зі страху, із журби

Затремтіли всі дуби.

А іще я чув, крім того,

Що за Лихом, зла й німа,

Лазить Погань мокронога –

Навіть назви їй нема...

Не дурніший я за всіх –

Омину отой горіх,

Не піду у чорний ліс,

Де горіх на лихо зріс.

Краще вдома, у садочку,

Вип'ю чаю в холодочку,

Та й тебе спитаю стиха:

Як ти ставишся до Лиха?

ЧИМ СЬОГОДНІ ПАХНЕ РАНОК

Чим сьогодні пахне ранок? –

тим, що буде на сніданок,

на обід і, взагалі –

тим, що буде на столі...

 Перший сніданок (уривок)

Добрим буде кожен ранок,

Якщо добрим був сніданок...

Не давайте мені їсти

Я наївся досхочу –

Тільки дихаю й мовчу, 

Бо уже мені до рота

Не пролізе навіть шпрота, 

Навіть макова зернинка

Чи зернинки половинка.

І не встати, і не сісти, 

Тож я змушений сказать: 

Не давайте мені їсти –

Ще хвилин, приблизно, п’ять.

Хто зустрівся в животі

Перекочується кіт

З живота та й на живіт, 

А у тому животі: 

Жваві рибки золоті, 

Сорок грам твердого сиру, 

Цілих п’ять ковтків кефіру, 

Збитий крем, м’ясні обрізки, 

Дві відварені сосиски, 

Дві вершкові карамельки, 

Півтори сирих сардельки, 

Глазурований сирок, 

Свіжий курячий пупок, 

Ще й вчорашній холодець

І яєчня з двох яєць.

Ледве дише бідний кіт: 

Заболів йому живіт, 

Штрикає у боці, 

Тіпає у оці.

Їстимеш усе гуртом –

Станеш отаким котом.

ПІТОН 

Склалась думка у Пітона, 

що живе він монотонно: 

тільки їсть і тільки спить... 

Ну, хіба ще в сні хропить. 

Сумно й нудно. Ось чому 

забажалося йому 

трохи інших декорацій, 

світла, музики, овацій. 

І тепер на круглій сцені, 

а, точніше, на арені, 

з булавою і м'ячем 

він працює циркачем. 

У Пітона все прекрасно, 

він радіє, як дитя. 

Головне - це своєчасно 

поміняти стиль життя. 

Григорий Фалькович

Драконівські закони

Матляєв Іван. 11 років, НХМУ, кер. Олена Агамян

Жив собі колись дракон –

Мав дракон такий закон:

Слабших себе – не займати,

А сильніших – пробачати,

А, крім того – не ковтать

Дітлашню й жіночу стать,

А коли іде зима –

Зігрівати задарма

З кожної своєї пащі

Всіх голодних і пропащих,

Й пригощати їх узваром –

Поміж іншим, теж задаром...

Он які були дракони

І драконівські закони.

Ковбаса

Ковбаса, іще дівчатком,

Називалась поросятком:

У дворі з братами гралась,

Всім довкола посміхалась,

Завжди бігала босою...

Потім стала ковбасою.

Ковбаса, іще хлопчатком,

Називалася лошатком:

Наздогнати її в лузі

Не могли гривасті друзі,

Потривожена трава

Коливалась, як жива

Й лоскоталася росою...

Потім стала ковбасою.

...Далі я писать не смію.

Залишилося сказать:

Я, здається, розумію

Тих, що м'яса не їдять.

Верблюд

Всім відомо, що Верблюди –

Це також колишні люди,

Правда, зверхні та пихаті,

Довгоногі та губаті,

Що плювалися у хаті,

На майдані й у дворі –

Навіть і при дітворі.

Так століття проплювали,

Й еволюціонували:

Від паганої людини

До нормальної тварини.

Пропливло чимало літ.

Вже давно чекає світ –

Флора, фауна й т. д. –

Чи Верблюд не підведе,

Чи наступний зробить крок,

Як то кажуть, до зірок:

Від нормальної Тварини –

До нормальної Людини.

ХВОСТИ

Сірий вовчик, лев і птах,

Поні волохаті –

Всі з хвостами, при хвостах,

Всі такі хвостаті.

І собаки, і коти,

І слони, і миші:

Де не глянь, хвости, хвости –

З ними красивіше.

Тільки в нас хвостів нема,

Чи то літо, чи зима:

Ні у мами, ні у тата,

Ні у маминого брата.

Ще й сусіди й гості –

Геть усі безвості.

У такій родині

Сумно жить дитині.

Григорій Фалькович "Смик Тиндик", видавництво Мікко

Арончик і корова

Кащенюк Богдана, 7 років, шк. № 128, кер. Лариса Судак

У Арончика Діброва,

На бульварі В. Перова,

Сам я чув – даю вам слово –

П'ятий день живе корова.

З Пирогова,

Із села:

Все життя там провела.

Він уже до неї звик:

В неї – роги і язик,

Скаже «Pleаsе!», як їсти схоче,

Вдячно рогом полоскоче,

Ремиґне, оближе ніс,

Потім знову скаже «Plеаsе!»,

Та й читає крупним шрифтом,

А гуляти їздить ліфтом,

Бо вона, бач, не така,

Щоб ходити пішака –

П'ятий день як городська.

Григорий Фалькович

Гарновусик

Казаровицька Поліна, 7 років

Ні, найкращі вуса –

Не в того індуса,

Що живе в готелі

У самому Делі,

І не в діда Толі

На старім Подолі,

Й не в дядька Кіндрата,

Вовчиного тата...

Знайте, любі діти,

Правду ніде діти:

Справжній гарновусик –

То наш кіт Марусик.

Про кота мого кота

Васильченко Маша, 6 років, студия «Барвінок», кер. Лариса Судак

У кота мого кота 

Шорстка ніжно-золота,

А в мого кота – сіренька,

Тільки грудочка біленька.

Ми кота мого кота

Підібрали на свята:

Від ворон біля воріт

Врятував його мій кіт,

І сказав йому: – Ходім,

Будеш ти котом моїм!..

Зранку, щойно поїмо, 

Ми гуляти ідемо:

Я іду з моїм котом,

На ім’я Великий Том,

А мій кіт іде з котом,

На ім’я Маленький Том –

Ми гуляємо гуртом.

Григорий Фалькович

Хлопчик-горобчик (уривок)

Я потримався за клена:

В нього гілочка зелена,

Молоденька і тремка –

То була його рука...

Я завмер, неначе стовпчик,

Може, ми – одна сім'я:

Хлопчик-клен, горобчик-хлопчик

І звичайний хлопчик – я…

Я сьогодні пастушок

«Я сьогодні пастушок» Васильченко Маша, 6 років, студія «Барвінок, кер. Лариса Судак

Я сьогодні па-сту-шок:

Я шукаю за-ти-шок,

І з вівчаркою напару

В за-ти-шок жену отару.

В нас на двох – одна сопілка,

Сумка, таткова мобілка,

Книжка, жуйка, бутерброд

І у термосі компот.

Я сьогодні па-сту-шок:

Випасаю му-ра-шок.

А над нами теж отари –

Хтось пасе небесні хмари.

Питання

В тебе хочу я спитати,

Хто привчив пташок літати?

А, можливо, знаєш ти,

Хто навчив джміля густи?

Хто навчив іржать коня,

Сонце – сходити щодня,

Місяць хто підмолодив,

Грушу хто підсолодив,

Хто бузку звелів цвісти?

Я додумався.

А ти?

 Небесний сигнал 

Скарб

Десь колись із кимось хтось

У чомусь поклали щось,

І кудись його сховали,

Бо про когось дещо взнали.

Там воно і досі є,

Знайдеш – буде все твоє!

 Про серце

Хлопчик дівчинку кохав

Люблю

Я люблю любити маму,

І крутити телефона,

І свою стару панаму

Кидать з нашого балкона.

Я люблю любити тата,

І зимові сніжні кручі,

І поволі колупати

Мило ніжно-запахуче.

Я люблю любити свого

Дідуся, ще не старого,

І бабусю, як всі діти,

Теж люблю її любити.

Вірних друзів я люблю,

Літо, сонце, мандри, квіти…

Я люблю усе любити,

І за це себе люблю.

Чарівник

Спати я іще не хочу.

Спати я ще не готова.

Хай заснуть спочатку очі –

Потихеньку, поступово.

Потім хай заснуть косички,

Далі – брови, ніс і щічки,

Ліве вушко, праве вушко,

Потім – шийка і подушка,

Потім – ковдра, потім – ліжко,

Ліва ніжка, права ніжка.

Ну, а ручки, що вони?

А про ручки вже й не знаю.

Я, напевне, засинаю…

Я давно вже бачу сни…

НЕ НАБРИДНЕ НАМ ЛІТАТИ

Ми мерщій наділи крила –

раз!

Броня нам вікно відкрила –

два!

Полетіли ми птахами

над іржавими дахами:

десь там люди попід нами

й дерева.

Ми на землю задивилися згори –

три!

Теплий вітер нас лоскоче,

хмарка наздогнати хоче –

і не може нас догнати.

Не набридне нам літати!

Будем далі рахувати:

сорок! Тисяча! Мільйон!

Летимо, закривши очі –

хай приходить він щоночі

цей легкий небесний сон.

Мадам і Портос – з чудовою ліричною кінцівкою, І ті "Шалахмунеси", що в кожній хаті живуть, не тільки, звичайно, що у Фальковичевій:

Другий рік у нашій хаті,

симпатичні, волохаті,

тишком-нишком, десь під ліжком

Шалахмунеси живуть.

На Кудикиній горі

«Про котів і про собак»

Видавництво «СТАРИЙ ЛЕВ»
Автор: Григорій Фалькович
Ілюстрації: Наталія Ярова
Рік видання: 2012 p.
Вік: 3-5
К-ть сторінок: 32
Книга віршів Григорія Фальковича стане неймовірно гарним подарунком для дітей і дорослих, які люблять домашніх улюбленців, котів і собак, а також полюбляють поезію для дітей. Веселі, вигадливі, кумедні вірші ілюстровані надзвичайними роботами Наталі Ярової.

Смик-тиндик

Григорій Фалькович. Смик-Тиндик: Вірші. – Харків, Мікко, 2009

Книга: Абетка - Г. Фалькович.

Категория: АзбукиПроизводитель: Издательство MikkoISBN (артикул): 978-617-588-019-7; 9786175880197Код товара: 2538488Вес: 0,5 кг.

Книга: Абетка - Г. Фалькович.

Автор: Григорій Фалькович
Вікова категорія: для дітей дошкільного віку
Мова видання: українська, російська
Кількість сторінок: 70 с.
Папір: офсетний, кольорові ілюстрації
Розміри: 20,5х26 см.
Обкладинка: тверда

---

Ця абетка - перший крок малюка до дивовижного світу книжок. У веселій віршованій формі автор веде хлопчиків і дівчаток стежинкою від "А" до "Я".

Григорій Фалькович. Шляхами Біблії пройшла моя душа: Вірші. – К.: Лікей, 2000;

  Григорій Фалькович. Чудер-наський Zоо: Вірші. – К.: Грані-Т, 2007;

 Григорій Фалькович. Про жабку Гапку: Вірші. – Тернопіль, Богдан, 2008;

  Григорій Фалькович. Засинає ліва ніжка: Вірші. – Тернопіль, Богдан, 2008;

  Григорій Фалькович. Смик-Тиндик: Вірші. – Харків, Мікко, 2009;

Григорій Фалькович. Сумна історія: Вірші. – Тернопіль, Богдан,2010;

  Григорій Фалькович. Абетка: Вірші. – Харків, Мікко, 2011;

  Григорий Фалькович. Азбука: Стихотворения. – Харьков, Мікко, 2011;

 Григорій Фалькович. Фікулі: Вірші. – Тернопіль, Богдан, 2011;

 Григорій Фалькович. Хвацькі вірші: Вірші. – Київ, А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2011.

Джерела:

http://posnayko.com.ua/ru/reader/knizhnaya-polka/grigoriy-falkovich.html

http://poglyad.com/blog-21/post-522

http://hotline.ua/knigi-detskaya-hudozhestvennaya-literatura/smik-tindik-29040/

http://pen-ua.com/chleny_pen_clubu/Falkovych.htm

http://7iskusstv.com/2014/Nomer5/Falkovich1.php