ВІРШИК ПРО МОВИ
В кожній мові, в кожнім слові –
Роздум, радість чи журба.
Мову хвилі знає річка,
Мову річки знає берег,
Мову берега – верба.
Мову квітів знає бджілка,
Мову білки знає гілка,
Мову гілки – мурашиний
Зосереджений народ.
Знає вітер мову білки,
Знає вітер мову гілки,
Річки, пташки і мурашки –
Тож бо вітер – поліглот.
Як він вернеться згори –
Ти із ним поговори,
Та завжди собою будь:
Рідну мову не забудь.
Алітерація
Соловейко, як принаду,
Розсипає серенаду:
Не аби кому у лісі –
Він співає солов'їсі.
Соло в лісі –
Солов'їсі...
З вірша "Чорний пес породи Джейк" – Собаки, люди та народи бувають різної породи...
Хто на повідку
Таксу, спритну та швидку,
Я веду на повідку.
Рветься такса з повідка –
Аж болить мені рука.
Ну, чому ж вона така –
Надто спритна та швидка?
А вона, як раз в той час,
Ось що думала про нас:
– Я тягну на повідку
Цю істоту нелегку.
Ну, чому ж вона така –
Надто неповоротка?
Так воно у світі є –
Кожен думає своє.
ТЕОРІЯ ВІДНОСНОСТІ
З точки зору кашалота
Навіть лев – дрібна істота,
Хоч для мух і для комах:
Велетенський – просто жах!
Для жирафа чи слона:
Миші – їжа несмачна,
Хоч для змія чи кота:
Свіжа мишка – смакота!
А за стандартами макак
(Макаки й досі мислять так!)
Найгарнішими у світі
Є вони та їхні діти.
Свідчать приклади оті:
Все відносно у житті.
Тож, мій друже, не журись,
Розпрямися, посміхнись,
Стань упевнішим нараз:
Знай, що зараз, в цей же час,
У своїй журній журбі
Дехто заздрить і тобі –
Він готовий із тобою
Помінятися судьбою.
Сперечалки
Сперечались олівець
І біленький папірець:
Та й поплив на папірці
Білий човник по ріці.
Сперечались бджоли літом
Із гречаним щедроцвітом,
І від тої суперечки
Вийшов добрий мед із гречки.
Сперечаються й донині
Горобці на горобині:
Чи не родичка вона,
Горобцям горобина?
Сперечалися брати:
В кого більше доброти,
А коли добріші стали,
Сперечатись перестали...
КАЧЕНЯ І ГУСАЧОК
На подвір'ї в тьоті Нюсі
у паркані – дірочки:
там гуляли білі гуси
і біленькі качечки.
І в сусідки тьоті Бусі
у паркані дірочки:
там рябі гуляли гуси
і рябенькі качечки.
Дреньки-бреньки, дреньки-бреньки:
подружили, як рідня –
гусачок один рябенький
і біленьке каченя...
Непоспіхом, наспівуючи Баха
Матляєв Іван. 11 років, НХМУ, кер. Олена Агамян
Непоспіхом, наспівуючи Баха,
Кудись чимчикувала черепаха.
А десь по справах біг сусідський кіт,
Мугикаючи супермодний хіт.
А їм назустріч рухалась гадюка –
Вона повзла й насвистувала Глюка.
А у навушник – не попсу, не джаз –
Народну пісню слухав дикобраз.
Я теж кудись ішов, хоч не співав –
Я слухав тишу і розкошував.
Хоч не в усіх однакові смаки,
Я з усіма дружив би залюбки.
А ти?
Пара для кальмара
...Не секрет, що для кальмара африканський слон не пара...
Чайкам хочеться чайку – Мрія завжди молода...
Концерт
Волохата синя гусінь
Цілий день була не в дусі:
І у спокої, і в русі
Щось гуло у лівім вусі.
З’ясувалося, що це –
Не гудіння, а концерт,
А музиками були
Два джмелі і дві бджоли.
Це ніякий не секрет:
Два дуети – вже квартет.
Про два рояля
Два роялі, рук – чотири:
Арифметика якась.
Раптом! Музика! Без міри! –
Просто в душу пролилась.
А душа іще не звикла
До таких солодких мук –
Наче хвилі, через вікна
Перехлюпується звук.
Він пливе, минає арку,
Він відлунює у парку,
У самітньому дворі,
В квітах, в небі, у Дніпрі.
І ніхто уже не знає,
Звідки музика лунає,
Де ті клавіші, ті руки,
Ті роялі, аж дві штуки...
Про кита й про Китай, із вірша "Географічні друзі":
В кашалота я спитаю
про дорогу до Китаю,
і про те, чи варто там,
у Китаї, жить китам?..
Осінні тавтології
То ледь-помалу, то щосили
Дощі дощами задощили
У нашім парку, де, сумне,
Сумує листя листяне.
Мабуть, ще трохи – й під ногами
Сніги засніжаться снігами,
І так досніжаться вони
Аж до весняної весни.
А навесні – в це вірить варто:
Жартівники зжартують жарти,
І сонце сонячно злетить,
Як м’яч – з блакиті у блакить.
Загадка
Хто це, хто іде по світі
В дощовій осінній свиті,
І така в нього хода,
Що коли заходить в місто,
Облітає жовте листя,
Жовте листя опада.
Рівно тридцять днів підряд
Ходить місяць ....
(листопад ).
Сіла Маня за уроки
Сіла Дора за уроки
Стихотворение (на украинском языке)
Деречина Аня, 6 років, студія «Барвінок», кер. Лариса Судак
Сіла Дора за уроки –
Роздивлялась на всі боки,
Прикладала до лиця
Руку, ручку, олівця,
М’ятну жуйку пожувала,
Потихеньку заспівала,
Малюкові з дитсадка
Показала язика,
З’їла печиво – три штуки,
Відпочила, мила руки –
Дуже довго руки мила,
Бо таке пахуче мило,
Потім знову до лиця
Прикладала олівця...
Що ж вона учила знову –
Математику чи мову?
Стихотворение (на украинском языке)
Деречина Аня, 6 років, студія «Барвінок», кер. Лариса Судак
Сіла Дора за уроки –
Роздивлялась на всі боки,
Прикладала до лиця
Руку, ручку, олівця,
М’ятну жуйку пожувала,
Потихеньку заспівала,
Малюкові з дитсадка
Показала язика,
З’їла печиво – три штуки,
Відпочила, мила руки –
Дуже довго руки мила,
Бо таке пахуче мило,
Потім знову до лиця
Прикладала олівця...
Що ж вона учила знову –
Математику чи мову?
Броня зиму малювала
Зимові каніку ...
Переляк
Я усіх навчу вас, як
Подолати переляк.
Ні, мабуть, не докажу:
Ще не можу, ще дрижу
Горіхове лихо
Матляєв Іван. 11 років, НХМУ, кер. Олена Агамян
Найлихіше з-поміж лих,
Злізло Лихо на горіх,
Та й вмостилось на горісі,
Щонайвищому у лісі.
Ну, таке воно страшнюче,
Ну, таке гидке-гидюче,
І таке, пробач, смердюче,
Що зі страху, із журби
Затремтіли всі дуби.
А іще я чув, крім того,
Що за Лихом, зла й німа,
Лазить Погань мокронога –
Навіть назви їй нема...
Не дурніший я за всіх –
Омину отой горіх,
Не піду у чорний ліс,
Де горіх на лихо зріс.
Краще вдома, у садочку,
Вип'ю чаю в холодочку,
Та й тебе спитаю стиха:
Як ти ставишся до Лиха?
ЧИМ СЬОГОДНІ ПАХНЕ РАНОК
Чим сьогодні пахне ранок? –
тим, що буде на сніданок,
на обід і, взагалі –
тим, що буде на столі...
Перший сніданок (уривок)
Добрим буде кожен ранок,
Якщо добрим був сніданок...






















.jpg)



