Янка Купала. Ці знаеш ты, дзяцюк нядбалы,

Ці знаеш ты, дзяцюк нядбалы,
І ты, дзяўчынка дарагая,
Лес гэты цёмны, лес падгалы,
Што з веку ў век нам байкі бае?

Цікавым вокам і душою
Шмат пераняць чаго там можна,
Як там усё само сабою
Жыве паважна, асцярожна.

Там звер туды-сюды шнуруе,
На гальлі птушка там трасецца,
Там хвойка з хвойкаю талкуе,
Як дзе кума з кумой на рэчцы.

Зімой сапе сцюдзёнай думай,
Улетку песнямі уп'ешся,
А ўвосень там – ах, шумы, шумы!
Не чуй – слязою абліешся!

Няхай жа свісьне ў ім сякера:
Застогне бедны ён, застогне...
О пушча, цёмная не ў меру,
Чыя душа з табой не дрогне?!

Янка Купала
1911-1912

Янка Купала - Паэма " Магила Льва " (З народнага падання)

Янка Купала - Паэма " Магила Льва "
(З народнага падання)

I

Нам продкаў кемкасць захавала
Шмат весцяў дзіўных з быўшых год,
Хоць гэтых весці ўжо нямала
Ў няпамяць кінуў сам народ.

Усё ж яшчэ штось засталося
Унукам з прадзедаў жыцця...
Няхай жа гэтыя калоссі
Мінуць скаранне небыцця!

Няхай той час, што згінуць мусіў
У беспрасветнай векаў мгле,
Для беспрыпыннай Беларусі
Хоць толькі ў песні ажыве.

Збіраць пачнем зярно к зярняці,
Былое ў думках ускрашаць,
Каб быт на новы лад пачаці
І сеўбу новую пачаць.

Пачнём дакапывацца самі
Разгадкі нашых крыўд і бед,
Што леглі цёмнымі лясамі
На нашай долі з даўных лет.

Пачнём някратаны паданні
Сачыць пад бацькаўскай страхой,
Шукаць ад рання і да рання,
А толькі хай шукае свой.

II

Янка Купала БАЙ

 

 

БАЙ
Бегаў бай па сьцяне
У чырвоным каптане,
Байку баіў. Ой, люлі!
Жылі пчолкі у вульлі...
Баіць ці не?
— Баіць!
Бегаў бай па сьцяне...
Шла вясна па вясьне,
Жылі пчолкі з году ў год,
Баіць ці не?
— Баіць!
Бегаў бай па сьцяне...
Ніхто пчолак не кране;
Самі мёд зьбіраюць той,
Самі ласваюць зімой...
Баіць ці не?
— Баіць!
Бегаў бай па сьцяне...
У тэй самай старане
Пустапасам труцень жыў,
Неяк з пчолкамі здружыў..
Баіць ці не?
— Баіць!
Бегаў бай па сьцяне...
Труцень кажа: «Дайце мне
Глянуць, пчолкі, у вульлёк,
Паспытаці ваш мядок!..»
Баіць ці не?
— Баіць!
Бегаў бай па сьцяне...
Ці так добра, ці так не, —
Пчолкі добрымі былі,
Трутня ў госьці прынялі...
Баіць ці не?
— Баіць!
Бегаў бай па сьцяне...
Труцень пальцам ня кіўне;
Пчолкі мёд нясуць да сот,
Труцень есьць ды есьць той мёд.
Баіць ці не?
— Не!

Янка Купала

 

Янка Купала. Ёлачка

Ёлачка
Верш
Аўтар: Раіса Кудашава
Пераклад: Янка Купала
Крыніца: Купала Янка. П'есы, пераклады \ Прадмова А. В. Сабалеўскага; уклад. Л. С. Курбенка — Мінск, Юнацтва, 1992. ст. 285

Ўзышла у лесе ёлачка,
У лесе і расла,
Узімку, ўлетку стройная,
Зялёная была.

Мяцеліца ёй песеньку
Пяяла: баю-бай,
Мароз сняжком атуліваў:
Глядзі не замярзай!

Пужлівы зайчык шэранькі
Пад ёлачкай скакаў,
Падчас і воўк, сярдзіты воўк,
Ускоч перабягаў.

Вось снег у лесе дрэмлючым
Пад полаззем скрыпіць,
І конік жвавы, сівенькі
Спяшаецца, бяжыць.

Вязе той конік саначкі,
А ў санках селянін,
Пад'ехаў ён пад ёлачку
І ссек у міг адзін.

Цяпер яна прыбраная
На свята к нам прыйшла
І шмат пацехі, радасці
Для дзетак прынясла

Тарас Шевченко. Плач Ярославни

Плач Ярославни (Cry of Jaroslavna) - Ukrainian poem of T. Shevchenko

[ПЕРЕСПІВИ ЗІ «СЛОВА О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»]
[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 342-345; 735-740.]

 ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ

В Путивлі-граді вранці-рано

Співає, плаче Ярославна,

Як та зозуленька кує,

Словами жалю додає.

— Полечу, — каже, — зигзицею,

Тією чайкою-вдовицею,

Та понад Доном полечу,

Рукав бобровий омочу

В ріці Каялі. І на тілі,

На княжім білім, помарнілім,

Омию кров суху, отру

Глибокії, тяжкії рани...

І квилить, плаче Ярославна

В Путивлі рано на валу:

— Вітрило-вітре мій єдиний,

Легкий, крилатий господине!

Нащо на дужому крилі

На вої любії мої,

На князя, ладо моє миле,

Ти ханові метаєш стріли?

Немало неба, і землі,

І моря синього. На морі

Гойдай насади-кораблі.

А ти, прелютий... Горе! Горе!

Моє веселіє украв,

В степу на тирсі розібгав.

Сумує, квилить, плаче рано

В Путивлі-граді Ярославна.

І каже: — Дужий і старий,

Широкий Дніпре, немалий!

Пробив єси високі скали,

Текучи в землю половчана, /343/

Носив єси на байда[ка]х

На половчан, на Кобяка

Дружину тую Святославлю!..

О мій Словутицю преславний!

Моє ти ладо принеси,

Щоб я постіль весела слала,

У море сліз не посилала,

Сльозами моря не долить.

І плаче, плаче Ярославна

В Путивлі на валу на брамі.

Святеє сонечко зійшло.

І каже: — Сонце пресвятеє

На землю радість принесло

І людям і землі, моєї

Туги-нудьги не розвело.

Святий, огненний господине!

Спалив єси луги, степи,

Спалив і князя і дружину,

Спали мене насамоті!

Або не грій і не світи...

Загинув ладо... Я загину!

СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ

Олександр Олесь «Княжа Україна»

Половецька неволя
Похід Ігоря Святославича на половців
Бій над Каялою
Плач Ярославни
Утечя Ігоря з неволі

 

Шевчук Василь

Слово про Ігорів похід

Героїчна поема у переспіві Василя Шевчука.

slovoproigoriv_04012011.djvu (1,2 MB)

Переглядів: 136

 

Конспект уроку на тему: Олександр Олесь. «Заспів», «Україна в старовину», «Наші предки — слов'яни».

Тема. Олександр Олесь. «Заспів», «Україна в старовину», «Наші предки — слов'яни».
Мета: ознайомити з життям і творчістю письменника, поезіями з книги «Княжа Україна»;
розвивати навички виразного читання поетичних творів, переказу, висловлювання власних міркувань щодо прочитаного; виховувати шанобливе ставлення до заповітів наших предків.
Тип уроку. вивчення нового матеріалу.
Обладнання: портрет письменника, карта Київської Русі, ілюстрації до творів.
Теорія літератури: віршований ритм, поезія.

Олександр Олесь «Княжа Україна»

Олександр Олесь (бібліографічна довідка)

Під впливом перечитаних популярних курсів історії України Івана Крип’якевича Олесь Олександр написав історичну поему «Княжа Україна».

Книжка «Княжа Україна» допоможе збагнути долю українського народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувшини. З її сторінок і малюнків дихає старовина, постає життя наших предків з язичницькими ідолами, мудрими і войовничими князями, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... З історичної поеми перед тобою, читачу, постає доба Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Розповідаючи про події, що відбувалися на цих землях у IX-XIII століттях, О.Олесь спирається на найдревніше і найцінніше джерело - літописний звод  Київський за Іпатіївським списком: «Повість врем’яних літ», «Київський літопис», «Галицько-Волинський літопис». У віршованій формі він переспівує сюжети основних літописних легенд і переказів, вказує на наступність правління княжих родів, характеризує вдачу, заслуги і провини перед народом окремих князів, опоетизовує їхні героїчні походи в ім’я захисту батьківщини, прояви любові до рідного краю. Водночас з тривогою й осудом пише про князівські чвари, міжусобні війни, які приносили стільки лиха й біди руській землі, її народу.
      О.Олесь майстерно відтворює політичне та релігійно-культурне життя нашого народу в сиву давнину. Особливу увагу він приділяє визначній події того часу - запровадженню князем Володимиром християнства. Слов’янські племена навколо Києва не знали віри в одного бога, а поклонялись багатьом. Прийняття християнства за візантійсько-грецьким обрядом, безперечно мало прогресивне значення, бо воно об’єднало народ, зміцнило державу, піднесло культуру. За це народ назвав Володимира «красним сонцем» і надав йому ім’я Великого.
      За велику любов до книг, мудрість і розважливість князь Ярослав став величатися Мудрим. Щоб утвердити й зміцнити міжнародне становище Київської Русі, він поріднився сімейними зв’язками з багатьма державами Європи. Добру пам’ять як державний правитель і мужній лицар залишив по собі Данило Галицький. Данило гідно продовжував справу свого батька Романа, що об’єднав Галицьке і Волинське князівства, заснував міста Холм і Львів.
      Саме про цих князів найбільше розповідає О.Олесь своїми віршами. Автор підкреслює, що справжніми героями і захисниками рідного краю разом із князями були й прості люди.

Олесь, О. Княжа Україна / Олександр Олесь. - К.: Школа, 2006. - 254 с.: іл. - (Хрестоматія школяра).

Олександр ОЛЕСЬ

КНЯЖА УКРАЇНА

Заспів
Україна в старовину
Наші предки – слов’яни
Початки Києва
Новгородці
Аскольд і Дір
Олег
Похід на Царгород
Смерть Олега
Ігор
Похід Ігоря на арабів і персів
Війна Ігоря з арабами й персами
Смерть Ігоря
Княгиня Ольга
Посли деревлян до Ольги
Похід Ольги на деревлян
Святослав
Дитинство Святослава
Юнацтво Святослава
Похід на хозар
Війна з болгарами
Війна з греками
Печенізька облога Києва
Смерть Святослава
Володимир Великий
Кожум’яка
Білгородський кисіль
Хрещення Володимира Великого
Хрещення України
"Красне Сонце"
Ярослав Мудрий
Ізяслав і поділ України
Володимир Мономах
Половці і Отрок
Половецька неволя
Похід Ігоря Святославича на половців
Бій над Каялою
Плач Ярославни
Утечя Ігоря з неволі
Занепад Києва
Суздальські князі
Татари
Зруйнування Києва
Галицькі князі. Ростислав
Ростиславичі
Війни Ростиславичів
Володимирко
Іван Берладник
Ярослав Осмомисл
Роман
Данило і Василько
Під боярами і уграми
Король Данило
Князь Данило у хана
Холм і Львів
Коронація Данила
Війна з татарами
Кінець галицько-волинської держави
Король Юрій
Юрій Болеслав
Книгу написано в 1920, видано в 1930, перевидано в 1940 році.
Джерело: О.Олесь. “Княжа Україна”. — Київ, “Веселка”, 1991.

Конспект уроку на тему: Олександр Олесь. «Заспів», «Україна в старовину», «Наші предки — слов'яни».