субота, 25 травня 2019 р.
вівторок, 6 листопада 2018 р.
Зірка Мензатюк, "Український прапор" (пізнавальне оповідання зі збірки "Казочки-куцохвостики")
"Казочки-куцохвостики" - приголомшливий збірник казок для малечі, який включає в себе багато коротких і веселих казок. Ці повчальні казки не тільки потішать і розвеселять дітей, а й допоможуть дізнатися багато пізнавальної інформації - про дні тижня, кольори веселки, ноти, фази місяця, чому Новий Рік починається в січні, і про що свідчать кольори українського прапора. А напрочуд добродушні і симпатичні акварелі Світлани Хміль зроблять читання дуже приємним. Автор книжки - Зірка Мензатюк, лауреат премії імені Лесі Українки, чиї книги стали бестселерами в український дитячої та підлітковий літературі останнього десятиліття.
Зірка Мензатюк
УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР
Марійка сиділа й малювала. Спочатку взяла блакитний олівець:
— Хай небо буде погідне, ясне! — сказала вона й намалювала небо.
— У небі хай сяє сонечко, — сказала вона і взяла жовтий олівець.
Намалювала сонце, і небо повеселішало.
А внизу поле, чорне та сумне.
— Розвеселімо його! — мовили жовта і блакитна барви.
Взялися за рученьки і злинули додолу: одна блакитним дощиком, друга — ясним проміннячком.
У чорній землі спала насінинка. Пробудилася та й каже:
— Як мені хо́роше! Дощик мене напоїв, сонечко зігріло.
Буду я проростати.
І над землею піднявся зелений паросток. І другий піднявся, і третій, і тисяча тисяч веселих зелених паростків!
— Тепер же я знаю, — засміялася Марійка, — де жовте і блакитне удвох, там настає весна! Бо разом вони дають зелену барву.
Відклала олівці і замилува́лася. Гарна жовта барва з блакитною! Як сонечко з небом. Як волошка з пшеницею. Як наш прапор.
— Хай небо буде погідне, ясне! — сказала вона й намалювала небо.
— У небі хай сяє сонечко, — сказала вона і взяла жовтий олівець.
Намалювала сонце, і небо повеселішало.
А внизу поле, чорне та сумне.
— Розвеселімо його! — мовили жовта і блакитна барви.
Взялися за рученьки і злинули додолу: одна блакитним дощиком, друга — ясним проміннячком.
У чорній землі спала насінинка. Пробудилася та й каже:— Як мені хо́роше! Дощик мене напоїв, сонечко зігріло.
Буду я проростати.
І над землею піднявся зелений паросток. І другий піднявся, і третій, і тисяча тисяч веселих зелених паростків!
— Тепер же я знаю, — засміялася Марійка, — де жовте і блакитне удвох, там настає весна! Бо разом вони дають зелену барву.
Відклала олівці і замилува́лася. Гарна жовта барва з блакитною! Як сонечко з небом. Як волошка з пшеницею. Як наш прапор.
За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Казочки-куцохвостики". — Львів, "Видавництво Старого Лева", 2006. Ілюстрація Світлани Хміль.
Джерело: Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 1, 2 класах серії «Шкільна бібліотека». Укладання Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 45 - 46.
пʼятниця, 1 грудня 2017 р.
Приказки наших предків. Як добре їх знаєте Ви?(ТЕСТ)
Приказки наших предків. Як добре їх знаєте Ви? (ТЕСТ)
В прислів’ях та приказках козацької доби зосереджено більше, ніж просто відображення світу. Козацька мудрість – це філософія українського лицарства.Українцям відомі сотні козацьких приповідок. Деякі знайшли відображення в літературі, деякі – передавались із вуст в уста аж поки не були записані етнографами. Як добре ми знаємо та пам’ятаємо цю мудрість? Український контент пропонує перевірити і, можливо, дізнатися для себе щось нове…
(чекайте завантаження тесту…)
Платон Воронько. Вірші (інтерактивна читанка)
Він народився 1 грудня 1913 року на Сумщині. Більшість українців знає його неповторну дитячу поезію, хоч він писав і «дорослі» вірші. Більше того – саме за них отримував численні літературні премії.
Неординарним є і життєвий шлях письменника – він очолював підривників у партизанському загоні Сидора Ковпака.
Український контент пропонує згадати наймиліші з віршиків, написаних Платоном Вороньком.
(чекайте на завантаження…)
Падав сніг на поріг… Наймиліші віршики Платона Воронька
У перший день зими українці віддають шану поету, публіцисту, драматургу Платону Вороньку.Він народився 1 грудня 1913 року на Сумщині. Більшість українців знає його неповторну дитячу поезію, хоч він писав і «дорослі» вірші. Більше того – саме за них отримував численні літературні премії.
Неординарним є і життєвий шлях письменника – він очолював підривників у партизанському загоні Сидора Ковпака.
Український контент пропонує згадати наймиліші з віршиків, написаних Платоном Вороньком.
(чекайте на завантаження…)
четвер, 9 листопада 2017 р.
Павло Глазовий Про дітей
ДЕ БЕРУТЬСЯ ДІТИ
- Де взялися ми? - онуки
Спитали в бабусі.
А бабуся пояснила
В старовиннім дусі:
- Тебе знайшли у капусті,
Тебе - в бараболі.
Тебе знайшли під вербою,
Тебе - на тополі.
Тебе знайшов на соломі
Біля клуні татко…
І тут раптом обізвалось
Якесь онучатко:
- От сімейка, так сімейка!
Хоч тікай із дому!
Хоч би одне появилось
На світ по-людському…
СВАРКА
На розпеченому пляжі
Лає даму дама:
- Та яке ж це виховання?
Та яка ж ви мама?
Та скажіть же ви що-небудь
Вашому синочку.
Він же кидає грязюку
На мою сорочку.
- То якраз не мій синочок, -
Дама гордо мовить. -
Мій - он, вашим капелюшком
Жабеняток ловить.
КОПІЄЧКА
Прийшла в гості до невістки
Сердита свекруха.
Сидить, бурчить, набридає,
Як осіння муха.
- Ой, невдале, невісточко,
У тебе дитятко.
Якесь воно вовкувате,
Німе, як телятко.
Вже ж йому десятий місяць,
А ще не балака.
Даю йому копієчку -
Воно каже: “кака”!
А невістка відказує:
- Чого ж дивуваться?
Хто ж тепер вам за копійку
Скаже, що ви цяця?
БУЙНІ ПРЕДКИ
Вдарив батько спересердя
Хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав
Та й питає в нього:
- Тебе, татку, бив твій татко?
- Бив, та ще й немало.
- Ну, а татка твого били?
- Теж перепадало.
І сказало хлопченятко,
Заломивши ручки:
- Тепер ясно, звідки в тебе
Хуліганські штучки.
СТАРЕ Й МАЛЕ
- Лягай спати вже, онучку, -
Дід говорить басом, -
Я, як був таким маленьким,
Лягав з курми разом.
А онучок зуби скалить:
- Як же ви там спали?
Як же, діду, ви додолу
З сідала не впали?
ПРЯНИК
- У вас зуби є, дідусю? -
Онучок питає.
Дід журливо посміхнувся:
- Вже давно немає…
Це почувши, хлопченятко
Зраділо без краю:
- Тоді пряник потримайте,
А я пострибаю!
МАЛЕНЬКИЙ ДАЧНИК
Разом з мамою і татком
Зі столиці у село
П’ятирічне хлопченятко
До бабусі прибуло.
І до чого ж здивувалось
Городське те хлопченя,
Як на вулиці уздріло
Що б ви думали?
КОНЯ!
Довго-довго із-за тину
Приглядалося воно,
Доки дядько вийшов з хати,
Верхи сів і крикнув: НО!
- Дядю, коник не поїде! -
Хлопчик вискочив на тин, -
- Доки ви сиділи в хаті,
З нього витік весь бензин!
ЧУДНИЙ ШКОЛЯР
Двох онуків дід старий
Посадив на руки,
Та й розказує казки…
Слухають онуки.
Раптом меншенький спитав:
- А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?
- Та ходив, Павлусю.
- От був номер! - малюки
Сміхом залилися, -
Як до школи Ви прийшли
З бородою й лисі!
ПЕРШИЙ ЛИСТ
Петя Коржик, той, що ходить
До другого класу,
Листа в село накарлякав
Дядькові Панасу:
“Добрий день вам, дядьку й тітко!
Я ходжу до школи
І чув, що ви на тім тижні
Свиню закололи.
Ми вас просимо у гості -
Татко, я і мати,
І всі разом на вокзалі
Будем зустрічати.
Я вас перший на пероні
Між людьми побачу:
Держіть в руках банку смальцю
І ногу свинячу”.
КРУГЛА ХАТА
Прочитав школяр Євген
У серйозній книжці,
Що філософ Діоген
Жив колись у діжці.
І дивується хлопчак:
- Як це можна, тату,
Щоб філософ - і не зміг
Збудувати хату?
Батько каже:
- Хто ж, синок,
Лізе в бочку з жиру?
То він хохму відколов,
Щоб дали квартиру.
ТАЄМНИЦЯ МОЗКУ
Кличе хлопець:
- Чуєш, тату?
- Чого тобі, синку?
- Я знайшов у себе в книжці
Цікаву картинку.
На картинці людський мозок,
Череп ніби знятий…
Так чому в людини мозок
Геть увесь пом’ятий?
Батько глянув, посміхнувся.
- Тут ясна картина.
Як народиться, синочку,
На цей світ людина,
То вправляють і вправляють
Їй мозги потрошку,
Доки стане в неї мозок
Схожим на гармошку.
СУМНА ГЕОГРАФІЯ
Каже дідові старому
Третьокласник Яшка:
- Географію, дідусю,
Вивчити неважко.
Все на карті, всю планету
Можу показати.
Це, дідусю, - Україна,
А оце - Карпати.
Дід голівку кучеряву
Ніжно гладить Яшці:
- Ото тільки й України,
Що є на бумажці…
- Де взялися ми? - онуки
Спитали в бабусі.
А бабуся пояснила
В старовиннім дусі:
- Тебе знайшли у капусті,
Тебе - в бараболі.
Тебе знайшли під вербою,
Тебе - на тополі.
Тебе знайшов на соломі
Біля клуні татко…
І тут раптом обізвалось
Якесь онучатко:
- От сімейка, так сімейка!
Хоч тікай із дому!
Хоч би одне появилось
На світ по-людському…
СВАРКА
На розпеченому пляжі
Лає даму дама:
- Та яке ж це виховання?
Та яка ж ви мама?
Та скажіть же ви що-небудь
Вашому синочку.
Він же кидає грязюку
На мою сорочку.
- То якраз не мій синочок, -
Дама гордо мовить. -
Мій - он, вашим капелюшком
Жабеняток ловить.
КОПІЄЧКА
Прийшла в гості до невістки
Сердита свекруха.
Сидить, бурчить, набридає,
Як осіння муха.
- Ой, невдале, невісточко,
У тебе дитятко.
Якесь воно вовкувате,
Німе, як телятко.
Вже ж йому десятий місяць,
А ще не балака.
Даю йому копієчку -
Воно каже: “кака”!
А невістка відказує:
- Чого ж дивуваться?
Хто ж тепер вам за копійку
Скаже, що ви цяця?
БУЙНІ ПРЕДКИ
Вдарив батько спересердя
Хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав
Та й питає в нього:
- Тебе, татку, бив твій татко?
- Бив, та ще й немало.
- Ну, а татка твого били?
- Теж перепадало.
І сказало хлопченятко,
Заломивши ручки:
- Тепер ясно, звідки в тебе
Хуліганські штучки.
СТАРЕ Й МАЛЕ
- Лягай спати вже, онучку, -
Дід говорить басом, -
Я, як був таким маленьким,
Лягав з курми разом.
А онучок зуби скалить:
- Як же ви там спали?
Як же, діду, ви додолу
З сідала не впали?
ПРЯНИК
- У вас зуби є, дідусю? -
Онучок питає.
Дід журливо посміхнувся:
- Вже давно немає…
Це почувши, хлопченятко
Зраділо без краю:
- Тоді пряник потримайте,
А я пострибаю!
МАЛЕНЬКИЙ ДАЧНИК
Разом з мамою і татком
Зі столиці у село
П’ятирічне хлопченятко
До бабусі прибуло.
І до чого ж здивувалось
Городське те хлопченя,
Як на вулиці уздріло
Що б ви думали?
КОНЯ!
Довго-довго із-за тину
Приглядалося воно,
Доки дядько вийшов з хати,
Верхи сів і крикнув: НО!
- Дядю, коник не поїде! -
Хлопчик вискочив на тин, -
- Доки ви сиділи в хаті,
З нього витік весь бензин!
ЧУДНИЙ ШКОЛЯР
Двох онуків дід старий
Посадив на руки,
Та й розказує казки…
Слухають онуки.
Раптом меншенький спитав:
- А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?
- Та ходив, Павлусю.
- От був номер! - малюки
Сміхом залилися, -
Як до школи Ви прийшли
З бородою й лисі!
ПЕРШИЙ ЛИСТ
Петя Коржик, той, що ходить
До другого класу,
Листа в село накарлякав
Дядькові Панасу:
“Добрий день вам, дядьку й тітко!
Я ходжу до школи
І чув, що ви на тім тижні
Свиню закололи.
Ми вас просимо у гості -
Татко, я і мати,
І всі разом на вокзалі
Будем зустрічати.
Я вас перший на пероні
Між людьми побачу:
Держіть в руках банку смальцю
І ногу свинячу”.
КРУГЛА ХАТА
Прочитав школяр Євген
У серйозній книжці,
Що філософ Діоген
Жив колись у діжці.
І дивується хлопчак:
- Як це можна, тату,
Щоб філософ - і не зміг
Збудувати хату?
Батько каже:
- Хто ж, синок,
Лізе в бочку з жиру?
То він хохму відколов,
Щоб дали квартиру.
ТАЄМНИЦЯ МОЗКУ
Кличе хлопець:
- Чуєш, тату?
- Чого тобі, синку?
- Я знайшов у себе в книжці
Цікаву картинку.
На картинці людський мозок,
Череп ніби знятий…
Так чому в людини мозок
Геть увесь пом’ятий?
Батько глянув, посміхнувся.
- Тут ясна картина.
Як народиться, синочку,
На цей світ людина,
То вправляють і вправляють
Їй мозги потрошку,
Доки стане в неї мозок
Схожим на гармошку.
СУМНА ГЕОГРАФІЯ
Каже дідові старому
Третьокласник Яшка:
- Географію, дідусю,
Вивчити неважко.
Все на карті, всю планету
Можу показати.
Це, дідусю, - Україна,
А оце - Карпати.
Дід голівку кучеряву
Ніжно гладить Яшці:
- Ото тільки й України,
Що є на бумажці…
Підписатися на:
Дописи (Atom)